25 рік текст перший

тут вже й не рік і не день і не година

і не час і не безчасся ні почуттів

ані краєвидів ані зими ані бога чи порожнечі

одноманітність і виповненість ніби

настали врожайні дні що кістлява рука

тягнеться до плоду і завмирає гілкою

яка успадкує від дерева людський рід

і що те ж ім'я в книзі живих і невдячних

тоді як вічність холодна й космічна

бере все ширшу орбіту що юпітер

на місці сатурна а нептун сягнув плутона

ще трохи ще кілька планет зірок

і ще зірочок на голодні погони ще наказ

завдяки якому усе почнеться спочатку

і молох не молох і статут не євангеліє

і ще одне колесо практично зимнє навіть

сансари і мимовільне озирання сповнене

настояного гніву і наляканого обличчя

ніби й ніхто не заспокоював нас усі ці

секунди які відчуваються десятиліттями

озираєшся на країну а вона така далека

неприступна ніби скеля з якої кинувся

самогубця

метафора яка заклинила образ із дефектом

держава і не держава лише відкритий

перелом нещасний випадок нещасного народу

який схилився напитися води з якої

виходить один і той самий дух людський

ніби зі сторінок книги якій не місце

серед живих проте що таке космос

як не бібліотека де спалахує думка

практично метеор і летить до місця де колись

земля була сповнена пастухами а нині лише

море і не море і я трохи перестиглий

25 р.