23 рік текст третій

 

дуб пишний витримував будь-яку грозу

спочатку ріс собі у центрі куцого села

а далі хати з вулицями змістились вбік

до полярної зірки в напрямку мусону

який точив дубового хреста з рушниками

тяжіли і бриніли тонкі сопілки й струни

садки й паркани нам нагадували ковчег

хоч вода й не підступала а так повітря

злипалось в горлі коли вістря вечора

тримало курс на малу ведмедицю ікла якої

вже били на сполох говорили про голод

лише дуб пишний витримував усі грози

в його густій і тихій тіні роду

все ще ховались  діти і вигадували казки

все ще зустрічались пари і майбутнє

здавалось легким мов сорочка на вітру

а далі розтягнулись металеві колони

із дикими псами і пащами повними слини

заледве прожували і запахло полином

і рахували незліченні імена кожне з яких

набрало ціни більше від золота світу

щоб зійтись і пом’янути внести до роду

то батьки серед батьків дубової тіні

яка колись накриє усі людські сліди

а поки один вогняний бутон розкрився

осипав половину дубового листя і стихли

давні казки про чудовиськ і ковчег

в який увірвалась вода і все вимивала

і вимивала в білих пакетах обгорілі тіла

 

23р.