Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 5

Із вигаданих вінницьких хронік:
Цей скетч починається із матюків у стилі Тарантіно:
- Й*** вашу мать! Та ви там о****ли всі!
- Доброго дня, пане. Чим я можу бути вам корисним?
- Йди і в*****би себе!
- Навіщо такі грубощі? Це лише рахунок за газ.
- Це п'ятий вершник апокаліпсису, а не рахунок за газ.
- Там щось на так?
- Тут ціла відстань від Землі до краю Всесвіту! Людина ще не ступила на поверхню Марса, а ціни на все пішли далеко вперед!
- Ілон Маск обіцяв через кілька років вирішити це питання...
- До біса Маска і його обіцянки! Що не так з цим газом,чому я маю за нього платити, наче його добувають на Марсі?
- Розумієте, вся причина в собівартості...
- І що ж в ту собівартість входить? Газ нібито є власністю народу України!
- Все так і тому чиста вартість одного кубометра сущі копійки. Ви ж маєте розуміти: все що народне - не має ціни. А от його видобування, транспортування, затрати на зарплату, затрати на нові щорічні гаджети для керівництва, нові автівки, будинки, коштовності для власників, хабарі політикам, оплата нових гаджетів для політиків.
- Що?! Та ж була Революція...
-Так, революційний збір теж включено. Ви ж розумієте, революційна справа не повинна згаснути.
- Бл*, це хіба демократія?!
- Оплата опозиції теж входить до собівартості газу - ми усі прагнемо демократії.
- Та горіти вам в пеклі з вашою демократією і вашою собівартістю!
- Всім залишатись на місцях! Інтелектуальна поліція!
- О, слава богу, бо я вже не знав, що мені робити.
- Якого біса?!
- Ми стоїмо на сторожі авторського права, шановний. "Горіти в пеклі" нині належить спадкоємцям Данте. Без оплати авторських прав цим виразом заборонено користуватись! З вас штраф!
- Якого...
- Авторські права на лайку належать Подерев'янському. Ви оплачували право використання лайки?
- Ем...
- Я так і думав!
- Ось бачте, перед тим як сунути носа в чужу собівартість, перегляньте вміст своїх гаджетів. Може там не на одне довічне назбиралось.
- Я буду писати скаргу!
- Авторське право на будь-які скарги належить асоціації пенсіонерів. Можете писати, якщо оплатите право користування.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....