Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 24

- Вільна каса!
- Мені, будь ласка, колу, гамбургер і картоплю.
- Колу, гамбургер і картоплю! Наступний!
- Мені, будь ласка, колу, гамбургер і картоплю.
- Колу, гамбургер і картоплю! Наступний!
- Мені, будь ласка, колу, гамбургер і картоплю.
- Колу, гамбургер і картоплю! Наступний!
- Гав-гав-гав!!!
- Перепрошую?
- Гав-гав-гав!!!
- Ем... Я вас не розумію.
- Гав-гав-гав!!!
- Покличте менеджера!
- Доброго дня, пане, якійсь проблеми?
- Гав-гав-гав!!!
- Гав-гав-гав-гав-гав!
- Гав-гав!
- Гав! Колу, гамбургер і картоплю. Лесю, у нас вчора були агенти ВОДОКАНАЛУ. Невже так важко передбачити замовлення цього пана?! А-а-у-у-у-у!!!
- А-а-у-у-у-у-у!!!
- Отже, після чергової істерії в соціальних мережах від борців за права тварин мешканці Вінниці починають використовувати у своїх розмовах мову тварин, намагаючись надати бідолашним істотам вищого морально-соціального статусу. А як до цього ставляться вінничани?
- Секунду, я тут трохи заклопотана...
- Та нічого, можете не знімати маску.
- Не маску, а балаклаву. Отже, з одного боку, люди давно мріяли користуватись універсальними словами, які б означали практично все для лаконічності висловлювання, а з іншого, кожен раз по раз страждає на запалення індивідуалізму, прояв якого можливий лише в унікальності вимови. Іншими словами, або ти гавкаєш і співчуваєш тваринам, або ти мовиш як безсердечний мудак. А тепер дозвольте. В мене тут справи... Всім стояти на місцях вилупки! Це пограбування! Колеги, відкривайте каси!
- Дякуємо за вашу думку. Однозначну підтримку такій моді висловили депутати обласних і міських рад. Кажуть, що це дуже допомагає на голосуванні при прийнятті бюджету на наступний рік.
- Видатки на службовий апарат державних органів складе мяу-мяу-мяу-мяу-мяу-мяу, а видатки на ремонти соціальних об'єктів будуть на рівні гав-гав-гав-гав-гав. Голосуємо... Одностайно!

Мітки

Мітки:

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...
Дописати коментар
Докладніше

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...
Дописати коментар
Докладніше

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....
Дописати коментар
Докладніше