Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 27

- Я хочу бути босом!
Я хочу бути босом!
Поглянь на це крісло!
Я хочу бути босом!
І коронувати це життя!
- Доброго дня, починаймо нараду асоціації вінницьких перукарів. Всі представники присутні?
- Від Вишеньки до Тяжилова!
Метал, метал, метал!
Рве барабанні перетинки!
Метал лез і ножиць!
Рве! Рве! Рве!
- Добро дня, Олексію Петровичу. Всі представники вінницьких перукарень тут і...
- Всі ми тут! Всі ми тут!
Сповнені запалу й металу!
- Олексію Петровичу, чому на нараді грає музику рок-група?
- Чому вони музиканти?!
Перебирають струни і...
- Та тихо, бляха-муха!
- Ну ви самі казали, що наші наради нудні. Ну я був в центрі, побачив цих хлопців, яким кидали монети.
- Зрозуміло, але чому саме рок-музика?
- Ну бо вона доволі мотивувальна музика.
- Та яка вона мотивувальна, від неї моя Свєтка не бачить фарбованого світлого волосся.
- Так твоя ж Свєтка стриже чоловіків.
- До нас заходить багато поліцейських із інтелектуальної поліції.
- То слухайте джаз.
- Від нього Вєра відрізає волосся в півтора рази коротше.
- Тоді електроніку.
- Від неї Таня починає голити.
- О, боже, вона ж в жіночому залі...
- Не переживайте, вона зараз працює в залізничному вокзалі.
- Не морочте голову! Слухайте класику!
- Під Бетховена ніхто не користується феном, під Моцарта усім роблять каре, під Баха завивають волосся на скручений в трубочку журнал "Однокласник", під Чайковського ніхто не хоче торкатись волосся на маківці.
- А саундтреки із диснеївських мультфільмів?
- Під них Сергій грає на губній гармошці.
- Тільки не губна гармошка!
- Тільки не губна гармошка!
- Та тихо! Не бійтеся, його тут немає.
- Що нам робити з музикою?
- Може заборонимо?
- Як вам легко казати, а що напишуть в фейсбуці? Що знову вінницькі перукарі здійснюють диктат "Королів зануд"? Ні-ні, краще я забороню губні гармошки.
....
- А що не так з губними гармошками?
- Тс-с-с... Ти новенька?
- Ага...
- То слухай, кажуть, що ці рок-музиканти раніше були віруючими.
- Секта?
- Гірше, менеджери продаж.
- О боже...
- От як тільки вони почують губну гармошку то починають мовити приблизно так: "Доброго дня! Ви любити ходите в баню? У нас є класна пропозиція для вас..."
- Бляха-муха... Добре, що Мирослава цього не чує, бо знову почне каркати: "Не баня, а лазня! Не баня, а лазня!"...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...