Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 34

- Ось тобі кілограм гречки і кілограм рису. Необхідно відділити одне від іншого.
- Василь Семеновичу, а, можливо, для напрацювання годин задля місячної премії ми займемося вдосконаленням робочого процесу в нашому відділенні банку.
- Доброго дня, у вас можна оформити депозит?
- Не бачите, ми зайняті! Зайдіть у наступні двері. Володимире, ти ось-ось маєш стати провідним економістом, а все страждаєш схильністю до інновацій.
- Так це ж добре.
- Доброго дня! У вас можна оформити кредит?
- Зайдіть в наступні двері! У нас важлива нарада. Василь Семеновичу, це ж добре мати схильність до інновацій, проявляти ініціативу, дарувати свіжі ідеї систему нашого банку.
- Ну так ми ж з тобою говоримо про банківську систему - фактично замкнуте явище. Як от в неолібералізмі: пропозиція формує попит. Клієнти до нас приходять, бо ми є.
- Доброго дня, у мене до вас претензія через ваші драні відсотки!
- Зайдіть в наступні двері! Не бачите, ми зайняті. А як же тоді конкуренція, Василь Семеновичу? В неолібералізмі вона грає чималу роль. Бляха-муха, скільки в цій китайській гречці пилу!
- Конкуренція, володю, це умовність.
- Хм, ви так вимовили моє ім'я наче з малої літери...
- Те саме й з конкуренцією. Вона не вимовляється з великої літери, кожен на рівні рефлексу хоче позбутися конкурентів...
- Доброго дня! У вас можна придбати долари?
- Зайдіть в наступні двері! Ми зайняті! Клієнт йде до конкурентів, але по суті він йде то того, хто є. Ми є і наші конкуренти є. Чистий неолібералізм.
- А якщо в конкурентів вигідніші умови?
- З часом усі умови вирівнюються, бо доки люди вірять у час, вони вірять, що нібито щось втрачають.
- От вас пустило у філософію. Але ж від клієнтів залежить наша зарплата?
- Володю, зарплата усіх нас також робить клієнтами.
- А на що тоді жити?
- Доброго дня! Я хочу оплатити комунальні послуги.
- Зайдіть в наступні двері! У нас важлива нарада! Володю, людина не живе, а створює діловий вигляд. В цьому й увесь сенс життя. Ну що наші справи? То наші доходи, цифри. А діловий вигляд багато чого вартує. 
- Відділяти рис від гречки щось не надто сприяє діловому вигляду.
- Якраз і навпаки. Попелюшка це ідеал в сучасному світі, коли ми понаднормово займаємося непотрібною роботою, пишемо про це пости у фб, а в результаті маємо погано виконане завдання із компенсацією-співчуттям, мовляв, ой як ви багато працюєте, а потім п'янка до опівночі, а в кінці тупо гарбуз. Попелюшка це вся суть, бо ж люди за неолібералізму вірять, що десь є кришталевий черевичок їхнього розміру. Тому краще чекати той кришталевий черевичок, аніж одразу рватися до інновацій.
- Доброго дня! А де у вас можна отримати грошовий переказ від диявола за продану душу?
- Тринадцятий кабінет біля кавового автомату.
- Дякую.
- Будь ласка. От ми вдосконалимо систему обслуговування і в нас з'явиться більше клієнтів, на обслуговування яких ми витрачатимемо більше сил...
- Так це ж добре!
- Не добре, бо ми втрачаємо синдром Попелюшки. Втратиш один синдром, то набудеш інший. Хтозна який. Воно тобі треба, Володю?
- Невідоме лякає.
- Отож, ану піду я за тим чоловіком і запитаю за контакти з дияволом.
- Навіщо?
- Володю, пропозиція формує попит!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...