Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 35

- Кохана, завтра день усіх закоханих...
- Ум-м-м... Я заінтригована!
- Не перебивай мене, кохана...
- Я не перебиваю, а висловлюю свої почуття заінтрегованості.
- Ну так, але іноді цілком достатньо легкого здивування здіймання бровами вгору і солодкого виразу на обличчі.
- Хто тобі сказав, що цього достатньо? Я от ніколи не помічала за тобою відмінних навичок читати мікроміміку на моєму обличчі.
- Ну бо я маю звичку опускати голову донизу, я сутулюсь.
- А міг би й не сутулитись.
- Я відчуваю важкість буття, тому й звернувся до тебе з проханням до дня всіх закоханих.
- Важкість буття? І що ж це за прохання і чому саме до дня закоханих ти згадав про важкість буття, будучи зі мною одруженим?
- Ну бо я тут подумав...
- З опущеною головою?
- Так з опущеною головою. Так мені легше думати.
- І до чого ти додумався?
- Можна цієї ночі я буду зверху?
- Тобто, після цього буття має полегшати?
- Це важко пояснити, але хоч цієї ночі дай мені таку можливість.
- Ні!
- Ну будь ласка!
- Ні!
- Я хочу!
- Ні!
- Ну скачаю я для тебе той фільм!
- Ні!
- Мають же бути якійсь важелі впливу! Мені що, звернутись до органів влади.
- Доброго дня, шановні глядачі. Ми ведемо свій репортаж із Верховної Ради...
- Шановні депутати! Сьогодні на повістці дня: медична реформа, ремонт автошляхів, зняття недоторканності із 16 депутатів, імпічмент Президенту і хто буде зверху в подружжі Пшешинсько-Горських до дня всіх закоханих. Яке питання будемо розглядати першим?
- Хто буде зверху в подружжі Пшешинсько-Горських до дня всіх закоханих!!!
- Після 12-годинного обговорення депутати так і не дійшли до конкретного рішення. Оголошено перерву до ранку, планують залучити екпертів із різних відомств. А тим часом, представники МВФ, які спочатку обурились таким ходом подій у ВР, тепер висловлюють своє захоплення тим, як народні обранці співпереживають проблемам окремих людей. Студіє?... Колеги, будь ласка, не смійтеся так голосно...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...