Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 50

- Гей, хлопче, підштовхни мені автівку, а то вона ковзає на слизькій дорозі!
- Хвилинку, мені необхідно порадитись зі своїм адокватом... Алло, Лідія Михайлівно, тут одна фізична особа схиляє мене до безоплатних послуг штовхання автівки на слизькій поверхні. Що? Перевірите по базі транспортних засобів, які дозволено безоплатно штовхати? Сірий "Форд", номерний знак АВ****КМ... Даруйте, але я не можу штовхати вашу автівку!
- Якого?
....
- Ти диви яка фотка в цієї дівчини. Яка ж вона красуня! Давай, лайкни її фотку!
- Хвилину, мені необхідно порадитись зі своїм адвокатом. Володимире Петровичу, у нас тут виникла спокуса лайкнути фотку красивої дівчини. Вишнева Інна. Зараз перевірите? Добре, зрозумів. Ні, не можемо лайкнути її фотку в купальнику, вона працює в інтелектуальній поліції і може розцінювати лайк як сексуальне домагання.
....
- Бажаєте до кави вершки?
- Хвилину, мені необхідно порадитись зі своїм адвокатом. Марко Пилипович, мені в кав'ярні до кави пропонують вершки. Зрозумів, дякую вам! Даруйте, не можу погодитись на вершки, оскільки це підточить мою репутацію вибагливого клієнта і ви почнете завищувати мені суми в рахунках.
- Разом із визнанням Вінниці як найкомфортнішого міста для проживання місцева влада задумалась над тим, що необхідно підтримувати цей статус й надалі, тому закріпила за кожним мешканцем не тільки сімейного лікаря, але й сімейного адвоката.
....
- Володю, ти зробив звіти за тиждень?
- Я відмовляюсь давати відповідь на це питання без присутності мого адвоката.
- Однак, мій адвокат радить мені й надалі на тебе тиснути.
- А мій адвокат радить мені, що без його присутності ви не маєте висловлювати мені те, що вам радить ваш адвокат.
- Мій адвокат наполягає на важливості своїх порад.
- А мій адвокат наполягає на важливості його присутності в момент озвучення порад вашого адвоката.
....
- Тепер сімейна адвокатура в моді. На полицях навіть з'явились товари, які консультанти не рекомендують без юридичної консультанції. А я переходжу до інших новин, які мені повинен показати мій суфлер!
- Я не можу показати наступний текст якщо не пораджусь зі своїм адвокатом.
- Це ж про роботу вінницьких будівельників!
- А раптом там хтось опізнає професорів?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....