Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 53

- Мені, будь ласка, ту лампочку спіралеподібну.
- Велику?
- Ні, середню.
- Маленьку?
- Та ні, середню. Так саме цю.
- Саме цю?
- Так, саме цю.
- Ось, будь ласка. Можливо, ще щось бажаєте?
- Та ні, тільки одну лампочку.
- Можливо, подовжувач?
- Ні.
- Знаєте, як кажуть, що любов - то подовжувач, кількість розеток в якому не відповідає довжині кабеля.
- ...
- Ну так, це я сам придумав.
- Файні були часи, коли від продавців вимагали довідку від психіатра.
- На жаль, нині психіатр не примає продавців без довідки з робочого місця.
- Без довідки? Якої ще довідки?
- Довідки про фактичну пропускну здатність продавцем людських одиниць.
- Тобто?
- Тобто, скільки я обслуговую людей в середньому за день.
- А чому директор не дає такої довідки?
- Вона завіряється в податковій.
- А тепер зрозуміло. Так, давайте мені цю лампочку.
- 115 гривень.
- Тримайте двісті.
- 15 гривень не буде? Можливо, 20?
- Ні, це все що є.
- На жаль, я не можу дати вам решти. Немає дрібних.
- То ваші проблеми. Немає решти на здачу - це адмінпорушення.
- Але ж в мене немає.
- Повторюю: то ваші проблеми.
- А де я візьму дрібні? Міськрада заборонила ходити продавцям до інших продавців і розмінювати гроші.
- Ну, а я тут до чого?
- Гаразд, пані й панове, крамниця робить перерву на кілька хвилин через технічні проблеми. Я зараз повернусь!
- Якого?
- Гей, таксі! Добрий день, підвезіть, будь ласка, мене он до тієї будівлі перед самим поворотом.
- До неї метрів 50.
- Вам важко? Я ж все оплачу.
- Тільки якщо без решти.
- От хитрий лис. О, жіночко! Жіночко! По чому у вас верба?
- 5 гривень гілка.
- Нехай так. Давайте три.
- Ой, а у вас не буде без решти?
- Це все що є.
- От біда. Почекайте тут, постережіть гілки верби, а я збігаю розміняю.
- Та я поспішаю... Куди ви так швидко? Тепер вже тут застряг...
- Добрий день! По чому у вас верба?
- 10 гривень гілка.
- Давайте дві.
- Дрібнішого за 200 гривень у вас нічого немає?
- Це все що є.
- Зачекайте, зараз збігаю розміняю.
- Ой, а я поспішаю! Куди ви? Тепер й тут застряг, а мені ж треба дрібні принести на роботу в кав'ярню...
- Добрий день! По чому у вас верба?
- 20 гривень гілка.
...
Дивіться у всіх кінотеатрах країни вінницький блокбастер "Першому продавцеві приготуватися"!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....