Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 73


- Джентльмени, піднімаймо свої сраки! Перед нами вороже укріплення, яке залишається недоступний ось вже який рік. Вам нормально від цього?!
- Ні!!!
- Оце я хочу й чути від вас! А ще я хочу побачити наскільки вас задовбало, що ця точка, опоясана водою, парканами, колючим дротом, адміністраторами, все ще залишається у руках ворога. Бо насправді чия вона?!
- Наша!!!
- То чому ми ще не там?! Вперед!
- Вперед!!!
- Ви справді гадаєте, що рекламний ролик нової приватної лікарні, в якому пацієнти озброєним військовим загоном беруть штурмом будівлю лікарні це доречно?
- Ну, вони принаймні не пенсіонери...
- Нестримне бажання потрапити в лікарню це точно не в межах здорового глузду.
- Ось бачите: спочатку ролик, а потім в ролику йде його обговорення. Ось вона - клята рекурсія. У глядачів мозок вибухне.
- А так ролик закінчується: сам ролик, реакція на нього, а потім реакція на реакцію.
- Геніально!
- Так, в кінці ролику реакції на реакцію на реакцію на ролик замовник реклами має гукнути: "Геніально!".
- Мені здається, що вийшла якась хрінь.
- Я казав, що фінал буде постмодерний: в реакції чувак каже: "Геніально!", а потім в реакції на реакцію другий чувак каже: "Хрінь!".
- Оце вже точно геніально!
- Шановні студенти, чи встигли ви помітити як ланцюг реакції на реакцію, починаючи з первинного абсурдного ролика, демонструє різку поляризацію оцінюючих суджень?
- О, ось тут і фінал: повна аудиторія студентів, що демонструє нам як всі люди насправді лише об'єкти для дослідів.
- А цей ланцюг реакції на реакцію колись закінчиться?
- І тут в кінці це філософське питання, яке змусить українців замислитись про актуальні проблеми країни.
- Не знаю, Володимире Олександровичу. Чому український артхаусний кіноматограф має розвиватись саме в такому напрямку як в цьому рекламному ролику?
- Ось цей ролик чорного піару має показати, яка в нас недолуга влада в образі наших політичних опонентів!
- Мешканці Піщанського району, ви щойно побачили рекурсивність і, разом з тим, недолугість світу, який оточує наші землі. Тому актуальність трудової міграції має зникнути і нам слід насолоджуватись останнім літнім місяцем.
- Піщанські слухачі, ви щойно прослухали радіовиставу "За наступною чашкою чаю ми розчарувались в Кантові". Дякуємо за увагу і антикантівських снів вам усім...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...