Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 75


- Нічого собі! Я ніби дивлюся в дзеркало!
- Так, нікчемний землянину, я представник славної космічної раси, назва якої вашою мовою звучить як Цвикпленто. Ми можемо без особливих зусиль копіювати зовнішність таких примітивних життєвих форм як ви, що й ніхто з ваших не помітить різниці.
- І ви будете ходити замість мене на роботу і додому?
- Ваші робочі і соціальні процеси настільки примітивні, що відтворити їх дуже легко.
- А ви хоч мене не вб'єте?
- В цьому немає ніякого сенсу. Ми можемо виконувати за вас будь-яку роботу в кілька разів краще, що суспільство буде раде прийняти мене за тебе. Це дозволить мені дуже вдало замаскуватись та швидко приготувати усі необхідні умови для повноцінного вторгнення раси Цвикпленкто на вашу планету.
- А якщо я комусь розповім?
- Достатньо 436 карпликоконів для підготовки вторгнення. У місцевих величинах часу це 28 годин. За цей час ви особисто зможете проінформувати максимум із сотню землян і розсмішити мільйони в інформаційному просторі. Ви не становите загрози нашим планам.
- Даруйте, я тут вас підслухав. А чому ви обрали ось цього добродія, який собі гребе копійку в земельному кадастрі? Чому не мене? От він собі накорупціюнував непогані грошенята, нова одежа, автівка, модний годинник на руці. І що виходить: з'явився прибулець, бере його зовнішність і халява? А я чим гірший в космічному масштабі? І що з того що я викладач з історії?
- Не втручайтесь. Це ж високоінтелектуальна космічна раса - вони знають кого обирати.
- Власне, мені байдуже - земне суспільство настільки примітивне...
- От і я кажу про те - починайте з історії, а мене позбавте оцих всіх соціальних обов'язків вдома і на роботі чи на роботі і вдома.
- Ні фіга, мене обрали першим!
- А чому це завжди чоловіки перші?!
- Ну все, прийшла жінка з візочком і вся черговість під три чорти...
- Ще й цигарку треба гасити...
- Я вже сказав, що нашій расі байдуже...
- Я зараз поліцію викличу!
- В них і так висока зарплатня - обійдуться!
- До речі, а коли тебе копіює інопланетянин - це ж типу пільги можуть бути?
- Точно, це ж певне може бути космічна компенсація!
- Наша раса поневолить землян і...
- То поневолюйте на здоров'я, тільки про компенсації не забудьте і особливо пільговий переліт до вашої метрополії з орендою скафандру...
- Пане мер! Пане мер! Ви трохи задрімали...
- Кхм! Кхм! Ага... То що там далі у нас на розгляді?
- Удосконалення "Картки вінничанина"...
- Ні-ні, давайте подумаємо про місцевий планетарій, звідки кожен мешканець міста міг би стати ближчим до зірок.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...