мовчати під гору

життя вчить бігти назустріч металу

з яким тобі тисне на нерви глибина

дурнуватого тіла за серпневої ночі

а перевернуті келихи ловлять

землетруси

наче долоньки ловлять бедриків

аби потім за годину схід прокинувся

кратером і переломами будинків

витискаючи неперетравлену ніч

у ритми ембієнту

життя вчить бездонності дурнуватого

тіла

яке навзнак на бурштиновому лінолеумі

накриває сонце

хрестом для послідовників і діалогів

і смак горілки в кінці літа вицвів

і горло бринить ранковим павутинням

і очі експансивно квітнуть

етаноловим сріблом

вставай тату з підлоги літу кінець

безутішний метал далеко навпроти

мовчить

здіймайся на ноги і проповідуй

яка земля прозора яка земля кругла

і мусимо глушити відчуття

постійного здіймання вгору

істина більше не у вині

істина у кліматі