Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік76


- Доброго дня, в ефірі українська телевізійна програма "Де ваші діти, тварини?". Ведучий я, Владислав Пшишинський, оператор Еріх Бауман, звук - Міла Абашидзе. Сьогодні ми ведемо розмову із Колею-Колею, жителем провінції, якому лиси й лисиці зносять своїх лисенят. Скажіть з чого усе почалося?
- Усе почалося із псевдоінтелігенської звички критикувати твори мистецтва та розважальні продукти в більшості відділяючи щось зайве. Мовляв, ця лінія сюжету зайва, ці кольори тут непотрібні, занадто багато візерунків на грудях. Критика припинила аналізувати і почала відсікати все, що вбачала зайвим. А ким же при цьому були критики? Людьми, які втикають годинами у смартфон.
- До чого ви хилите?
- До того, що природа не могла відреагувати на вибірковість до різноманіття. Бо ж сьогодні опис в оповіданні на півсторінки здається обтяжливим, а завтра й цілий вид бідних тваринок підпаде під людську цензуру. Лиси адаптувалися, пішли в маркетинг, на низькооплачувану роботу та на інші вакансії, де хутром не заробиш.
- І тоді вони почали зносити вам лисинят?
- Ну, життя проривається, а робота його глушить. Прокидаюсь вранці, а під хатою скулять хутряні грудочки. Годую, тримаю на оборі взимку, де раніше тримав свиней. Ростуть, гріються, читають Маркса, вдосконалюють теорію комунізму, тікають у Вінницю, де влаштовують перфоманси.
- Перфоманси? Це ж як?
- Та он Ріхард, якщо знаєте, осилив Pyton, заробив косоокість і зуби в нього чогось почали рости вперед паралельно мордочці. Так після того як лисеня заробило грошей, організувало спільно із місцевою владою благодійний фонд для відмивання коштів і доплачувало адміністраторам кафе, аби ті вмикали в приміщеннях експериментальну електронну музику, і ось, влаштувало після цього всього перфоманс перед "Пиріжковою". Уявіть, за двадцять метрів від входу в цю кафешку на тротуарі накреслено стартову лінію, від якої можна повзти аж до прилавка і замовити собі наїдків на сто гривень і тобі дадуть просто так.
- Просто так? Чекайте, а хто таке оплачує?
- Благодійний фонд Ріхарда. Спочатку здавалось дурістю, та за місяць на вулицях Вінниці зустрічаєш людей в брудному подертому одязі, але всі як один ситі і щасливі. Бля, бачите, що сучасний комунізм робить?! Ой... Ви ж це слово виріжете, так?
- Не переживайте, ніхто ніколи не довідається про комунізм...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...