шовкова
вісімка нижнім ребром
одриває
сон ромашковим пелюстком
а її
череп верхівки споглядає
на
зів'яле обличчя в кучугурах перин
ще
одна пика із тінню суїциду
наповнює
ріку нових вигадок
про
цвітіння у спогадах і мріях
інших
людей
копита
чалого коня у ритмі
сигналу
годинника виймають із музики
смак
перестиглої вишні
смак
із домішками металу
електронів
радіочастот за вимкнених
приймачів
час
ковтає вісімки циферблатів
вісімки
хиляться на бік і схожі на коней
які
везуть із цього літа
нас вершників на ім'я...
Коментарі
Дописати коментар