Перейти до основного вмісту

22 рік текст сімдесятий

 

колись цією країною подорожуватимеш ніби

вперше і ландшафти наповняться історіями

багато про порятунок більшість про смерть

посилиться колообіг каміння від фото

чорно-білих у підручнику до укриття

і далі до нового життя із тягучим згорбленим

прислуханням до вечірнього горизонту

хтось зізнається що за купою каміння

в поспіхом виритій ямі він командиром

сидів і розмовляв по телефону зі сім’єю

а потім зі своїми мертвими бійцями

позивні рядком найзмістовніший верлібр

напам’ять немов листок за упокій

як справи що чути вдома твоя позиція

я їм казав що все буде добре

далі страсна п’ятниця вони поруч

ніби хмарі при заході сонця осяяні

червоним і думаєш про усі попередні слова

куди вони поділись як села на мапі

що ось назва а сам крокуєш камінням

зарослями йдеш коротким позивним

і ні за що перечепитися ні заночувати

ти тут турист на поясі вчеплено ніж

в наплічнику намет і металева фляга

зупинитись в пітьмі розвести багаття

говорити в ніч і ковтати із бездонної фляги

показуйте мені світ своїми очима

розповідайте про світ своїми словами

бо все що моє це устави накази

це маршрут яким я воджу поетів

з яких ще ніхто не вгадав хто я

і ким були ви в тому колообігу каміння

коли подорожували цією країною востаннє

Коментарі