калинові зіниці виглядають
широку річку
виглядають що далі за нею
укріплення
попіл місяця в чистому
жовтневому небі
царство металу який по
обіді зазнає
метаморфоз і воїни сформують
його
філософію де сила падіння
імперії
рівна масі випущених куль і
снарядів
де віра міцніє зі страху й
знемоги людей
із сірої болотяної пустелі
де за часів
великого переселення жоден
із народів
не насмілився стати і
дивитись в жовтень
до ріки і далі за річку із
вірою в степових
богів з єдиним правилом
швидкості
сприймати свою дорогу за
музику
не збиватись з ритму
великокаліберних
барабанів не давати металу
жодного шансу
коли комахи наситили
повітря і слова
сплітаються з їхніми
прозорими крильцями
здається бачили привида
який йде
плесом річки і вказує
пальцем на місяць
єдина заповідь закони
балістики
кожен ствол дарує
унікальний відбиток
пітьмі яка стала досить
пізнаваною
і першою починає діалог
чуєш чуєш
так тече ріка плетивом
нептунового
хребта поміж встромлені
храми
де цивільні поклоняються
розданій рибі
проповідують їй про срібло
луски
і пітьма готова розростись
до нескінченності
заповнити протилежний берег
що
не пройти тільки закидати
сітку-слово
лише червоні крапки лазера
торкаються
нагадуючи що хтось вже
дістався берегу
Коментарі
Дописати коментар