Перейти до основного вмісту

23 рік текст четвертий

 

в місті ув’язнили одного із вершників

а довкола гримить копитами його кінь

тисячезлитний дзвін з усіх башт вже тут

річки обміліли до кістки землі і пророк

новий схоплений десь на залізничному

гляньте на змія зібраного із відцвілих гільз

усі снаряди і усі кулі у вічність летять

і не можуть сягнути цілі і змій вперед

до нас накрити тінню сонце і жінку в ньому

вже не знайдеш більшого безуму за віру

що ти на цій землі лише гість коли

направду в штурмі чи обороні ти господар

який навіки прибитий цвяхами до зброї

і ти до янголів із палаючими крилами

боїшся дивитися на розсипане кам’яне пір’я

кінь здіймається дибки на чорно-білій

плівці впечатаній в історію і зве вершника

і нікому це місто не потрібне лише назву

тягатимуть від хроніки в підручники в кілька

літер на папері в який скрутять куриво

і безногий того свідок встромить до рота

кажу не озирайся на янголів за спиною

сурми видають єдину протяжливу ноту

снарядний голод забуття коли вперед до

порожнечі яка замаскована під триколор

ти із новеньким пророком ллєш воду

на рану землі ніби десь умилостивив богів

і вершник на стіні перекреслив ряд штрихів

єдиний кому цікавий лік і бачить кістку

і вітається при прибутті із оборонцем

вийди вийди господарю і дивися на кошару

жінка зодягнена в сонце народила дитя

тепер ти мене звідси не випустиш ніколи

 

23р.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...