25 рік текст шістдесят п'ятий

 

спогади мої невже вони ще й досі мої

чи знав я себе в дитинстві в юності чи

бачив я себе коли ось тут під колесом

світової історії і я кожного дня вигадую

як усе це закінчиться хто прийде до

мене чи до когось прийду я і мені

розповідатимуть мою історію замовчану

тисячу разів розповідатимуть скільки

битв я програв яку виграв війну чи

навпаки і це не старість і не молодість

і не зрілість це передчасна пітьма яка

завжди чекала на порозі на кожній

сторінці святого письма в кожній ноті

ньювейвеського плейлисту що сам

відводив місце в голові в серці в центрі

рідного міста власноруч вдягав її

опудалом коли комусь казав люблю і

очима вбік на осінь чи на місяць бо

там щирості було більше за пристрасть

сліпу а нині й вона каже люблю і очі

прямо в серце і я певний що вона все

бачить і претендує на право мовити

за мене про битви які я виграв і про

пітьму якій я програв і аж ніколи не

навпаки бо що той спогад коли бачиш

осінь кожного разу ніби вперше і ось

він безлюдний острів ось місце для

ідола якому битимуть поклони усі гості

з якими осінь безсоромно спатиме

і дивитиметься кожному у вічі з надією

хоча б в одного з них побачить спогад

інакший від мого

 

25 р.