25 рік текст шістдесят третій

 

такий ось шлях де на кожній зупинці

гості на одну розмову ти сам звідки

діти є гроші позичиш як ставишся до

війни що не відповіси лише очі

у вікно де штормить осінь і слова

зриваються лунко ніби в храмі над

верхнім хором що й сам не віриш

в них бо нікому не цікаво куди це все

куди ти сам день і ніч як листя й

цвіт змінюють твій голос до гімну

й до шепоту мовляв якщо чесно

ми стоїмо на місці просто кожному

треба тимчасова схованка переконати

себе що там за вікном дійсно пори

року крутяться колесом від пострілу

до пострілу а як ні то буде наступна

зупинка і нове життя де ти той самий

кажеш як зустрів дивака як взагалі

життя стороннього може здаватися

прірвою без чітких відповідей але із

дратуючим існуванням коли мовиш

ніщо не даремно але слід тікати і

шелестіти осінніми стежинами ось так

ось в'якх і темний бік співрозмовника

в якого слово більше наближається

до дії і чи кивнути головою коли він

каже ми їх всіх вб'ємо або ж

визнати що на цьому шляху ти й сам

гість і на наступній вийти щоб

втішити когось зустрічною історією

про дивака життя якого провалля

 

25 р.