- Добрий день. Проходьте, сідайте і розповідайте, скаржтися, розплітайте язика, не стримуйте свій словесний потік, світіть літерами мені в очі, обкладіть мене реченнями як сусідський собака мій газон, переберіть український синтаксис як комунальники труби із гарячою водою після закінчення опалювального сезону. - Ну, лікарю, гадаю я застудився... - Гадаєте? Гадають в народній медицині. От розкладають карти таро і згадують слова Алістера Кроулі:  "Кохайтесь чорноброві, та без еакуляції". - Що? - Та нічого. Ви вже встигли полежати на холодній землі, чи не так? - Так, було діло. - Встигли розкинути своє біле ніжне тіло на чорній землі із тонким шаром трави, розтягнутися яєчнею на пательні, де руки, ноги - це білок, а жовток - то ваша нерозважлива голівонька, встигли прислухатись до копашіння комашок в земній твердині і зробити подих, повний весняного лісу із дубами, кленами, каштанами, буками, грабами, що не втримались і дозвовлили охолодити плоть від пекучого сонця Аполлона чорн...

- Так, кіннота повинна утворити коридор, коні мають бути всі білі. - Звучить нетолерантно, пане мер. - Добре, можна кілька чорних. - Виглядає навмисно толерантно, пане мер. - То, що най будуть порівну? - Підемо на компроміс, пане мер. Візьмемо рудих. Руді це найкращий компроміс. Навіть у ліжку, пане мер. - Добре, вершники всі в формі УНР, але щоб були видні сліди зірваних шевронів царської армії. - Надто провокативно, пане мер. Військові не можуть бути символом переходу з однієї армії в іншу. Двох присяг не може бути. - Так, в історії було ж! - Історія, пане мер, не для того, аби повторюватись. - Добре. Тоді вершники дістають шаблі і махають ними в себе над головою. - Пане мер, навіщо махати шаблями? - Це виглядає красиво. - Добре, пане мер. А яка ваша участь? - Я проходжу утвореним коридором, по праву і ліву руку від мене вершники махають шаблями, хором співають: "Слався, Віннице!". Я йду до крамниці мобільних телефонів і купую простий клавішний апарат, повертаюся назад під ...

- Привіт! Моє ім'я Стас. Я тебе дуже часто бачу в цій кав'ярні. Захотів познайомитись з тобою. - Он як? Гаразд, можеш звати мене Тамарою, але це не моє справжнє ім'я. - Хм, чому так? Ти від когось переховуєшся? - Ну-у-у, коли ми персонажі скетчу, який виставляють у феусбуці, то слід бути обережними із особистими даними. - Зрозуміло. - Це все, що ти можеш сказати? - Та от перебираю в голові тему, аби алгоритм фейсбуку не вирахував мої вподобання і не почав пропонувати рекламу. - Угу, аби тільки не гумові вироби. - А-ха-х, жарт! Майже дотепно. - Ну, бо то був майже жарт. Ти б не кидав сміття на підлогу. - Припини це найкомфортніше місто в країні. Тут навіть сміття можна викидати із комфортом. - Що? - Ось це й був жарт. Ось так потрібно жартувати. - Ми з тобою спілкуємося цілу хвилину, а в розмові я вже встигла увібрати в себе увесь скепсис світу. А типу життєрадісний чувак. - Це можна виправити. Давай, поговоримо, хто де працює. - Ну я працюю у Віктора Йосиповича. - Я теж. - ...

- Вітаю всіх на платформі "ТЕД Вінниця" , де кожен може поділитися своїми думками, проектами, спокійно тупити в смартфон кілька годин поспіль і аргументувати із доповідачами повною нісенітницею. В що виллються ці думки як не в чергове тупіння в смартфоні - тут кожен вирішує сам: робити йому це відверто чи з розумним виглядом. Нагадую, що право виступу має кожен, тому, даруйте, але слово надається Віктору Йосиповичу. - Доброго вам дня, шановні слухачі. Отже, і ось ви можете медитувати і знайти себе в прицілі мисливської рушниці пошуку роботи, і ви знаходите себе у чужому резюме, в іншій частині світу, за кермом великого автомобіля, і ви опиняєтесь у великому будинку, поряд красивої дружини чи тупого чоловіка, і ви запитуєте себе: чому я дійсно не там, як туди дістатись? І ти працюєш понаднормово, жертвуєш вихідними, розбазарюєш здоров'я, плюєш на сім'ю і низьку заробітну плату, а час, якого не існує, все тече і тече від стрілки до стрілки, від скачаного торента до не ...

- Давай, вмикай "american woman david lynch remix". - Ви так починаєте робочий день, Вікторе Павловичу? - Віталику, ми так проживаємо день. О, ось і перший відвідувач. Доброго дня, вітаємо в нашій книгарні "Букіністична територія сліпого Веселого Роджера і п'ятнадцять мерців біля скрині з уціненими коштовностями королевою Вікторією". - Господи, та я тільки хочу купити собі книгу. - Я розумію, у кожного з нас свої дивацтва. Але давайте, для початку поговримо про сенс життя, бо навіщо одразу поспішати щось купувати. Ви ж доросла людина і маєте розуміти, що швидке здобуття речей посилює залежність від часу. Віталіку я зробив все що міг, а далі твоя черга. І запам'ятай, будь-яку продану книгу тобі доведеться повертати. Щасти. - Ем... - Що "ем"? Дайте мені "Чорного лебедя" Талеба! - Ви впевненні? Я маю на увазі, от ви сьогодні прокинулись і вирішили завітати в книгарню по певну книгу, але ж прогнози постійно доводиться коригувати коли, наприкл...

- Доброго дня! Вітаю вас на нашій телепередачі "Актуальне перед святами". Ніщо так не актуально перед Великоднем як спалення сухої трави на території Вінничини. Чому саме Вінничини, а не якоїсь іншої області сьогодні повідає нам еколог, активіст, колишній програміст, оператор промислового фену для натяжних стель, а тепер менеджер із продажів Олексій Тато. Хух, у вас такий релігійний досвід... - Не переживайте так, тема, яку я хочу обговорити, продиктова не вірою, а здоровим глуздом. Спалення сухої трави є доволі шкідливим явищем для довкілля Вінничини. Воно не просто несе загрозу для флори й фауни, а напряму нищить природу, що після цього живі організми потребують тривалого часу для відновлення, якщо не опиняються під загрозою вимирання. - Але чому саме Вінничини? - Не тільки Вінничини, але гаразд, наша область особливий ареал південнобузького спокою, де колись за часів Геродота випасали безліч білих конів і головним принципом у скитів була справедливість. Бо що таке справедл...

- Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Деміургові початки, вузлики енергії, електрони долі, що ви виповнюєте ріки вавилонські під спалахами Сіріуса, що ви гарцюєте під ликами Латоші, Пакралота, Свідибанкуга. Отам кум ба ле ле каша! Отам кум ба ле ле каша! Слався велика нескінченність цифрою Оттомініса, що дарувала 13 клетоконів між небесним Оріоном і земним Паном. Буца велко симкачура! Буца велко симкачура!  Прийди електро-магнітний Понокала і зведи у рівність наші зусилля і прагнення, взамін ми несемо не нашу нікчемну смиренність, ми даруємо кров нашу, яка нічим не гірша за кров, яка виповнювала все від египетських плес до Південнобузьких порогів. Охма дара кера! Охма дара кера! Охма дара креа! - Даруйте, а ви точно працюєте програмістом? - Так, вже сім років. Якійсь проблеми? Може мені взяти трохи менший шаманський бубен? - Та ні, з шаманським бубном ніяких проблем, а от в загальному підхід до встановлення програм і налаштування системи у вас...

- Доброго дня! Моє ім'я Кламм, а прізвище неважливе, бо я із пожежної інспекції. Я завітав до вашої крамниці із плановою-неплановою перевіркою пожежної безпеки приміщення. - Доброго! А як це "планова-непланова"? - Ну все просто. Ви ж не очікували на мій візит? - Чесно, не очікував. - А про трагедію в торговому центрі в сусідній країні чули? - Чув, звісно. - Ну ось, ви ж розумна людина... - Та я тут лише продавець... - Ну от, тільки продавець, а вас вже делегували говорити зі мною. Так ось, трагедія сталась, відповідно наше завдання що? - правильно, реагувати. А ваше завдання яке? - правильно, очікувати нашого візиту. Ну і де у вас план евакуації на випадок пожежі? - У нас немає плану евакуації. - Як так? А якщо трапиться пожежа, он стільки у вас на прилавках лампочок, а лампочки швидко горять, знаєте. - Так і я про це: коли вони так швидко горять, то який сенс поспішати. Десь там іскра і вмить все спалахнуло, перекинулось на людей, а вони вистрибують у двері й вікна, горя...

- Мені, будь ласка, ту лампочку спіралеподібну. - Велику? - Ні, середню. - Маленьку? - Та ні, середню. Так саме цю. - Саме цю? - Так, саме цю. - Ось, будь ласка. Можливо, ще щось бажаєте? - Та ні, тільки одну лампочку. - Можливо, подовжувач? - Ні. - Знаєте, як кажуть, що любов - то подовжувач, кількість розеток в якому не відповідає довжині кабеля. - ... - Ну так, це я сам придумав. - Файні були часи, коли від продавців вимагали довідку від психіатра. - На жаль, нині психіатр не примає продавців без довідки з робочого місця. - Без довідки? Якої ще довідки? - Довідки про фактичну пропускну здатність продавцем людських одиниць. - Тобто? - Тобто, скільки я обслуговую людей в середньому за день. - А чому директор не дає такої довідки? - Вона завіряється в податковій. - А тепер зрозуміло. Так, давайте мені цю лампочку. - 115 гривень. - Тримайте двісті. - 15 гривень не буде? Можливо, 20? - Ні, це все що є. - На жаль, я не можу дати вам решти. Немає дрібних. - То ваші проблеми. Немає решти на...

- Доброго вечора, дітки! З вами "Вінницька казочка" із Фопчиком, Смартфончиком і Вінницькою Вежунею. Сьогодні ми разом розповідатимемо цікаву казочку про пригоди Михайлика у Вінницькому королівстві. - Жив-був Михайлик і мав він непоганий депозит у Вінницькому банку. - Щось той Михайлик одразує викликає підозри... - Ну, він й викликав підозри, Смартфончику, але насправді то спадок від дідуся, який ходив у довгі плавання і завозив рідкісний імпорт для реалізації. - Фопчику, але ж то контрабанда. А контрабанда, то як відомо, не сприяє культурному розвитку. - Вежуньо, бери й сама розповідай! - Добре, отже жив собі Михайлик і почувався він доволі впевнено через депозит в банку. Але ріст відсотків не міг зрівнятися з інфляцією і з відчаю Михайлик подався в найми до одного дядька, який мав собі багато крамниць в місті. От прийшов він до нього, а виявилось, що той дядько то Віктор Йосипович. Михайлик тільки-но взяв в руки посадову інструкцію, як його посадили за прилавок і змусили гл...

- Добрий вечір! - Не такий він добрий! - Добрий вечір! - Не такий він добрий! Всі-і-і вечори до-о-обрі тільки у вас, у вас, у вас, у вас. - О, годі вам, це лише скорочення, а не кінець життя-а-а-а! - Вікторе Йосиповичу! - Ніяких апеляцій! - Вікторе Йосиповичу! - Ніяких апеляцій! - Вікторе-е-е-е Йосипови-ичу, а що буде з мо-о-оїми дітьми-и-и-и? - Тепер ти думаєш про ді-і-ітей? - Так-так-так, про ді-і-ітей. - Про дітей. А як же пла-а-а-ан продаж? Де півмільйона в міся-а-а-аць? - Я ж лю-у-у-удина... Хіба ви не знали про... - Стоп! Стоп! Стоп! Маестро, що це у вас за опера? Окей, косіть під Россіні, але лібрето надто провокативне! - Ах, он воно як? Провокативне? А як воно не буде провокативним, коли я не раз працював в такого Віктора Йосиповича, коли будинок культури в моєму селі закрили і перетворили на шинок із шансоном біля церкви. П'ятниця субота - шансон, в неділю вранці - літургія, а після обіду знову шансон із зариганими пиками. Ні, ні, культуру в маси, культура про обивателів з...

- Гей, хлопче, підштовхни мені автівку, а то вона ковзає на слизькій дорозі! - Хвилинку, мені необхідно порадитись зі своїм адокватом... Алло, Лідія Михайлівно, тут одна фізична особа схиляє мене до безоплатних послуг штовхання автівки на слизькій поверхні. Що? Перевірите по базі транспортних засобів, які дозволено безоплатно штовхати? Сірий "Форд", номерний знак АВ****КМ... Даруйте, але я не можу штовхати вашу автівку! - Якого? .... - Ти диви яка фотка в цієї дівчини. Яка ж вона красуня! Давай, лайкни її фотку! - Хвилину, мені необхідно порадитись зі своїм адвокатом. Володимире Петровичу, у нас тут виникла спокуса лайкнути фотку красивої дівчини. Вишнева Інна. Зараз перевірите? Добре, зрозумів. Ні, не можемо лайкнути її фотку в купальнику, вона працює в інтелектуальній поліції і може розцінювати лайк як сексуальне домагання. .... - Бажаєте до кави вершки? - Хвилину, мені необхідно порадитись зі своїм адвокатом. Марко Пилипович, мені в кав'ярні до кави пропонують вершки. ...

- Доброго вечора! З вами у прямому ефірі підсумкова тижнева телепередача... Причому вінницька телепередача, місцева із телестудії, де тепер є генератори якщо раптом у Вінниці зникне світло... Даруйте, відволікся... З вами телепередача "Мотивація". Головною подією цього тижня стало зібрання міської ради... - Нумо, морськії браття, ріжмо горлянки сухопутним пацюкам, пускайно їхній жир на поталу Веселого Роджера! - Де обговорювалось питання скороч ення апарату місцевого самоврядування... - Дошкою ведіть цих бунтарів і най змилуються над ними зелені води Південного Бугу! - А також відмічали успіхи комунальних служб в боротьбі зі сніговою стихією... - Полонених не брати, очищаймо чужі трюми від золота, аби й запаху багатства не залишилось! - Тим часом, місцеве управління національної поліції прозвітувало про успіхи операції з попередження святкування 8 березня... - Всіх жінок до мене в каюту драїти підлогу, скручувати рулети суші і співати пісні морських сирен! - В ім'я В'...

- Отже, Вікторе Йосиповичу, ми бачимося з вами все частіше і ясніше. Я мав би привітатись, але направду, коли я йшов з вашої фірми, то сподівався, що ніколи більше не перетнусь ні з вами, ні з вашим стилем управління. Схоже, що я був надто наївний та упевнений в своїх силах, не розумів вашої здатності до все проникнення накшталт ідеї, що в управлінських рішеннях можна чинити все, перевертаючи з ніг на голову, виставляючи своїх підлеглих ідіотами. Я тікав як міг, перебуваючи то на держслужбі, то пірнаючи серед тонкощів вантажником. Я стільки пив, що та мітка від вас мала б зчезнути з моєї шкіри. Нє. ну хто міг би подумати, що в кінці десятих років управлінський стиль базуватимться на необхідності економити. Іронічно, що ви тоді економили на власній мережі по продажу будівельних матеріалів, а тепер ми з вами здибались в мережі з продажу лампочок. Я знаю, що власник зовсім інший, але коли ваша іпостасія заговорила про економію, про скорочення ключових для поставок відділів - я впізав ваш ...

- Щось дивне відбувається із цим годинником: він показує час в одному й тому самому місці. Показує доволі вірно, бо відповідає часові на моєму ручному годиннику. - І в чому проблема? - Та йду на площу Стуса, а там годинник показує не так точно. - Ну буває... - От тобі й залежність часу від простору. - Не розумію, про що ви? - Я їжджу повз площа Стуса на трамваї, може то через електромагнітний вплив високовольтної лінії? - В цьому місті нема, та й знайдеться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику. - Споріднені годинники? - Як споріднені душі. - Хм, звучить чудово, але чи не видається вам такий діалог банальним, та й ще й на початку вашої антиутопії? - Зовсім, ні! Там дуже класна ідея. - На наших курсах письменницької ми не вхоплюємо ідеї, а даємо можливість підняти самооцінку нашим лекторам. Якщо ви уявили себе письменником, то це через вашу нездатність давати хабарі в суспільстві. - Хабарі? - Ну так, це як в місті раптом знайдеться годинник, ...

- Доброго ранку! Вдягайтеся і виходьте на вулицю гуляти й насолоджуватися весною! Підйом, громадяни! Виходимо із квартир! Березень не чекає! - Та якого біса?! Дайте поспати! - Підйом! Ворушіться! - Та хто ви такий? Чого чи тут кричите? - Я представник міськради, а ці четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції. Громадяни, у вас п'ять хвилин на те, щоб одягнутися і стояти біля дверей квартири! Я особисто перевірятиму екірування кожного! - Я протестую! Що за свавілля?! - Повторюю: поруч мене четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції! - Там холодно, чому я маю йти на вулицю? - Звичайні ранкові перепади температури. Пройдетесь кілька кілометрів і ви відчуєте в повній мірі вінницький комфорт. - Там стільки снігу випало! - Немає ніякого снігу! Сніг тільки в наших головах і взагалі забудьте слово на літеру "с". Через деякий час на це слово буде повна монополія на авторське право. Джентльмени із автоматами можуть це ...

- Добрий вечір! Це вінницький кразнавчий музей? - Я б на це питання відповіла ствердно якби ми спілкувались по телефону, але от наша розмова обличчям до обличчя змушує мене відповісти вам в дещо іронічній формі, сповненій замаскованого грубого змісту. Ну бо коли ви у Вінниці, то все краєзнавчий музей. - Зрозуміло. Направду мене збентежило, що тут у вас в залах багато всякого запаковано в коробки і обгорнуто в папір... - Молодий чоловіче, сьогод ні п'ятниця і тому нам необхідно спакувати багато експонатів і чимало розпакувати. Кінець робочого тижня, ви маєте розуміти такі речі. Сьогодні ми сягнули показника в 70 пакунків, а розпакованих експонатів витягнули кількістю 57. Це дуже висока продуктивність. - Хм, а чому розпакованих не відповідає кількості запакованих? - Молодий чоловіче, ви працюєте в музеї чи у вас є відповідна освіта? - Ні. - Тоді навіщо ставити питання по внутрішній роботі музею? У нас є чіткий процес, якому ми кожного дня чітко слідуємо. Бо якщо не будемо, то як каже...

- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! - Агов, чого це ви так репитуєте? - Завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок! - Шановний, ви з глузду з'їхали? Завтра ж субота! - Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! - Це просто нестерпно, сьогодні п'ятниця, а раптом завтра понеділок. - Що за хрінь тут відбувається? - Та якийсь пришелепкуватий валує, що завтра понеділок. І так наполегливо валує, що мимоволі починаєш думати, а може й дісно завтра понеділок. - Алеж завтра субота. - І я знаю, що субота, але чого б це цей божевільний так кричав, що завтра понеділок. Ще йтак впевнено. - Може він працеголік? Або ще гірше, український працедавець? - Тоді він навпаки мовчав би. Який сенс наголошувати на тому, що завтра понеділок, коли можна тихо вийти в суботу на роботу, відпрацювати увесь день ще й з вечірнім хвостиком і написати про це у фейсбуці цілий пост із нічним хвостиком. - А може це як у Ніцше: "Що не понеділок, те...

- Привіт, Машо! Що тебе привело до нашої кав'ярні? - Привіт! Захотілося смачненької кави. Зроби мені лате із шоколадом, будь ласка. - Зараз буде. А ти встигла до всіх дедлайнів? - Перепрошую, що? - Ну, ти на фейсбуці в себе написала, що в тебе висить купа дедлайнів. І я подумав, що якось дивно під час такого робочого навантаження відвідувати кав'ярню. - Зрештою, мої дедлайни - то моя справа. - Даруй, не так швидко, бо хоч я тільки варю каву, але мене турбує невідповідність дописам у фейсбуці і поведінкою людини в реалі. - Не переживай, я вже все зробила. - Ти впевнена, а якщо я перетелефоную твоєму босу? - Звідки в тебе номер мого боса? - Ми з ним друзі в фейсбуці. - Можеш телефонувати, зрештою, я маю право. Тим більше, йому завжди здається, що я чогось і не доробляю. - Боюсь, якщо він підтвердить, що не вся робота зроблена, то мені доведеться зателефонувати в Бюро Контролю Працеголіків. - Бюро Контролю Працеголіків? Що це за хрінь? - Хіба ти не знаєш? Цю організацію заснували,...

- В цей темний страшний час ми не мусимо озиратись на наше минуле життя, ні, ми не герої кінофільмів, ми прості люди, які йдуть і роблять те, що мають робити. Ні, пафосу не буде, але останнє слово я за собою з усім правом залишаю, бо то слово дійсно може стати останнім і коли виникає спокуса озирнутись на попереднє життя, то я повинен вкласти в це слово всю свою злобу і любов, всю свою силу для спротиву злому ворогові, який прийшов на наші земл і і витискає з нас все найкраще і найдобріше. Небо бачить, що я не хотів таким бути, я хотів бути поетом, пасти собі у полі овець, оспівувати добро й красу людського роду, однак фатум поставив мене в ситуацію без вибору, поставив без зброї, без виробленої відваги і тренованого тіла, без праведного життя за плечима, що коли я постану перед Творцем, мені йому нічого сказати. Все, що я бачу нині - це важка дорога вперед разом із такими приреченими як і я нещасними людьми, колона за колоною під молох смерті, серце за серцем, яке навічно замовкає в х...

- Це місто морок згаслих надій та амбіцій, де повно чорно-білих образів, як на старих вицвілих світлинах із душами, які й душами не назвеш. Це вже не частка божого світла, а інфекція, виповнена битими уламками скла, від якого відбивається сонячне проміння і ми собі думаємо, що ось воно, сяйво божої благодаті. А йому тільки не вистачає загрозливого клатання на хвості гримучої змії, яка тебе вжалить різким порівнянням із іншими містами. Все насті льки очевидно, що в'язням цього міста намагаються нав'язати погорду, їдку й зеленувату як південнобузьки води, куди ми всі разом скидаємо наше лайно, усе перетравлене віскі й ром, врячи, що уподібнюємося до спільноти, яка живе на березі моря і підносячи до вуха чергову пластикову посудину, недбало викинуту з-під індійського тоніка, ми уявляємо собі мушлю, в якій гримить не прибій, а сотня заводів, позбавлена екологічного контролю. І ми все запитуємо себе, куди ми можемо поїхати з цього міста, де ми можемо почати життя з чистого листа, з ...

- Так, скаргоголіки, наша приймальня зачиняється! Всім додому! - Ну як так можна! Я ще не скаржився в повну міру! - Ви порушуєте мої конституційні права! Я напишу скаргу! - А я буду скаржитися, що ви мене примушуєте відправлятись додому без моєї згоди! - А я скаржусь, що в мене немає дому! - Вимітайтесь, скаргоголіки! Приймальню зачинено! Своїми скаргами тепер можете підтертися! - Де ваше людське ставлення? - Вимітайтесь, приходьте завтра з дев'ятої ранку і буде вам людське ставлення! - Кирило Петрович перший у Вінниці, хто організував свій стартар... старпар... тьху, стартап, запустившу приймальню для місцевих скаргоголіків. Кирило Петровичу, поясніть глядачам, хто такі скаргоголіки. - Це випливає із самої назви: люди, яким необхідно скаржитись. - Чому ви вирішили виділити для них приміщення, зробити платний вхід, забезпечити канцелярією і дати можливість писати скарги з ранку до вечора? - Все почалося з егоїстичної тенденції в соціальних мережах, коли одні користувачі почали знев...

- Доброго дня! Ви викликали тримача пральної машини? - Так, все вірно. Проходьте сюди. Ось тут у ванній кімнаті пральна машина, яку я вимкнув перед віджимкою мокрої тканини. - О, чудово! Давайте, я буду її тримати, а ви вмикайте. - Обережно, вмикаю. Скажіть, а у вас немає вакансій? - Залежно від ваших навичок і попереднього досвіду. Ким ви працювали раніше? - Раніше стоматологом, а тепер пішов в дизайнери на свою голову і от вже виникла необхідність їхати з Вінниці. - Ого! - Так, мені неприємно таке казати... - Ні, це я про вашу пральну машину, в якої надто потужний двигун як на такі габарити і масу. - Не знаю, її ніби китайці збирали... - Як це ви можете поїхати з Вінниці? Ви ж потім буде звичайним туристом! - Зате будуть гроші... - За Китай я не впевнений. Швидше за все, білоруський плагіат. - Ем... Ем... - От як у вас будуть гроші, то вам нічого іншого в життя не залишається як бути туристом. - Ем... - Хух, дякую. О то у нас професійна вада розвинулась: наша реакція ...

- Доброго ранку, брати й сестри мої. Сьогодні як і завжди о цій порі наша вінницька передача "Життя без інвестицій". Змученим і стражденним ми говоримо: "Жити необхідно без інвестицій". Коли ми йдемо темними шляхами, коли наше серце стискається у відчутті апокаліпсису, то дух наш часто спокушається необхідністю інвестицій. Про це з усіх сторін нам говорять падші люди своїми хтивими устами. Але ж ні, ми з вами, брати й сестри, ведемо праведний о браз життя, говорячи тверде "ні" необхідності інвестицій. Адже погляньмо на буття, а його прекрасні сторони, які прекрасні у всьому і звучить це прекрасно. А що стоїть за інвестиціями? Всі ми добре знаємо, що це шлях в безодню, який масони прописали в сучасній економічній теорії. Все починається з невинного підняття заробітньої плати, а потім необхідно купувати новий транспорт, змінювати основні засоби, наймати дизайнера. Це затягує сильніше від наркотиків. Але ні, ми повинні впиратися, боротися проти диктату необхі...

- Розраховуємося за проїзд, розраховуємося за проїзд. - Даруйте, але ми їдемо в ліфті! - Розраховуємося за проїзд - на лінії контроль! - Ви чули мене, ми спускаємося в ліфті! - А ліфт, шановний, належить Вінницькій транспортній компанії! - Це ж відколи? - Відтоді як людській істоті стало впадло пройтися кілька зайвих метрів. Розраховуємося за проїзд! На лінії контроль! - Ну добре. Тримайте! - А дрібнішого у вас нічого немає??? - Уявіть собі, немає. Або ж у вас є пос-термінал? Можу розрахуватись за допомогою банківської картки. - Пос-термінал є, але він постійно висне. А може ви у когось із пасажирів розміняєте. - Ми тут з вами вдвох! - Ну давайте. Але решти я не зможу вам дати, тому на здачу прочитаю вам лекцію про нашу криптовалюту. - Ні, дякую, мені вже сьогодні читав таку лекцію касир на автовокзалі. - Але ви не знаєте, які можливості для майнингу відкриваються у вас із нашою компанією. - Криптовалюта мертва. Вона не має під собою матеріального виробництва. - Знаєте, криптовалюту вж...

- Шановні жителі Вінниці! Вітаємо вас на нашій лекції. - Платній лекції... - Так... Платній лекції на тему "Методи самооборони при пропозиції руки й серця". - Даруйте, а коли пропозиція включає в себе тільки руку, або тільки серце, то такі випадки можуть розглядатися в цій лекції чи все-таки цим окремим випадкам будуть приділені конкретні огляди наступного разу? - Ем... Тільки що ви маєте на увазі під "тільки серце" і "тільки рука"? - Ну, це випадки коли шлюб укладається з розрахунку, заради сексу, народження дітей і проходження "Дарк соулс 2" в режимі кооперативу. - З "Дарк соулс" зрозуміло, чому "рука", але в нашій лекції... - Платній лекції... - Так, в нашій платній лекції ми узагальнимо всі випадки саме в момент кульмінації самої пропозиції руки і серця чи кожного елемента окремо. - А якщо міняється порядок? Приміром спочатку йде пропозиція руки й серця, або навпаки: серця й руки, то змінює справу? - А як ви уявляєте, що п...

- Кохана, завтра день усіх закоханих... - Ум-м-м... Я заінтригована! - Не перебивай мене, кохана... - Я не перебиваю, а висловлюю свої почуття заінтрегованості. - Ну так, але іноді цілком достатньо легкого здивування здіймання бровами вгору і солодкого виразу на обличчі. - Хто тобі сказав, що цього достатньо? Я от ніколи не помічала за тобою відмінних навичок читати мікроміміку на моєму обличчі. - Ну бо я маю звичку опускати голову донизу, я сутулюсь. - А міг би й не сутулитись. - Я відчуваю важкість буття, тому й звернувся до тебе з проханням до дня всіх закоханих. - Важкість буття? І що ж це за прохання і чому саме до дня закоханих ти згадав про важкість буття, будучи зі мною одруженим? - Ну бо я тут подумав... - З опущеною головою? - Так з опущеною головою. Так мені легше думати. - І до чого ти додумався? - Можна цієї ночі я буду зверху? - Тобто, після цього буття має полегшати? - Це важко пояснити, але хоч цієї ночі дай мені таку можливість. - Ні! - Ну будь ласка! - Ні! - Я хочу! -...

- Ось тобі кілограм гречки і кілограм рису. Необхідно відділити одне від іншого. - Василь Семеновичу, а, можливо, для напрацювання годин задля місячної премії ми займемося вдосконаленням робочого процесу в нашому відділенні банку. - Доброго дня, у вас можна оформити депозит? - Не бачите, ми зайняті! Зайдіть у наступні двері. Володимире, ти ось-ось маєш стати провідним економістом, а все страждаєш схильністю до інновацій. - Так це ж добре. - Доброго дня! У вас можна оформити кредит? - Зайдіть в наступні двері! У нас важлива нарада. Василь Семеновичу, це ж добре мати схильність до інновацій, проявляти ініціативу, дарувати свіжі ідеї систему нашого банку. - Ну так ми ж з тобою говоримо про банківську систему - фактично замкнуте явище. Як от в неолібералізмі: пропозиція формує попит. Клієнти до нас приходять, бо ми є. - Доброго дня, у мене до вас претензія через ваші драні відсотки! - Зайдіть в наступні двері! Не бачите, ми зайняті. А як же тоді конкуренція, Василь Семеновичу? В неоліберал...