хтось брів ранковим києвом
у чорному вбранні
хтось тонув у вечірньому
львові і бога молив
за перемогу чи тиху ніч і
думав про важливість
свою чи тих воїнів яких рік
не бачили
все до діви марії у
полудневу літню неділю
а так час розділився на
їжу і кажеш смачного
власне собі і майбутнім
хробакам якими
час візьме своє але то
попередній масив
в якому кохатись і кохатись
до зимової гіркоти
а поки вітер і вітер трохи
пустельний
і коли-не-коли дощ і цитати
устами затерті
які промовляє кожен
притомний чорт
і вміє і цілить у саме
серце хітом свіфт
та й смерть помножена
аморфна що місто
мов кіт перед гульками
стрибає і атласним
блиском вже в одвірку
зникає що й не вернеш
спомини на вісім кружок що
хміль густий
час не повернеш тому й
молодість тягнуть
персидським килимом що на
стіни не вчепиш
то кидай під ноги і кажи
про співчуття яке
і далеке і одночасно
близьке але осторонь
доки лице не зануриться у
вогонь і дим пороху
хлопці без кінцівок на
рівноті а немов на скелі
видно довкола міста й села
і площі із музиками
яким лише аби тримати ритм
п’янкого вечора
а так й не ступиш й історії
не вигадаєш
і молитви забути і діви
марії так й не бачили
хіба що торкнувся її
волосся цупкого й ніжного
мов персидський килим який
не має сенсу
стелити підлогою перед
інвалідним візком
вчепити на вечірній київ на
ранковий львів
вчепити на час посічений
квадратами і лініями
зблизька ніби розрізана
плоть а здалеку квітка
23р.
Коментарі
Дописати коментар