додому додому коли опали вітрила і вода зміліла до пішохідного переходу серце як той місяць на орбіті осені книги перелітними птахами розправили крила на столі і на підлозі на осонні жайворонок а за вікном сова вздовж вулиці багаття і дим першим дістався зими   додому додому компасом слугує сірник в калабатині згорілим кінцем на північ якір та інші метали здіймаються із зеленої трави примари цьогорічного хлібу слугують маяками на землі мертвих і живих жайворонок в жмені сова в ночі і поперек пропахлий живокостом приймає важкість затяжного світанку   додому додому до початку і кінця поміж пір року поміж годинами блимання обрію і блимання нового рядка планета як занурена в листопад голова наближена до сивини шипшинових печалей зависокі пороги завузькі мудрості пісня жайворонка мовчання сови перша мить зими сходить вівальді на берег   додому додому уся магія вертається у голос у рядки у крила у листя античні образи біблій

  згасла третина кольорів і ще третина забута наче скіфське царство де колись палітра червня неслась лісостепом зеленими кіньми із волошковими копитами малинові тіла падали сотнями і дим багать переламувався синню над головами маків що згадуючи зниклих гадаєш про останню третину кольорів прийдешніх   вже передчасно риють осінню землю шукають снаряд який не вибухнув чи зводять будинок який певне вибухне спочатку над листям постане кістяк передчасне пристанище для сірого кольору а потім фінська плитка польська гардина японська стінка шведський диван у дім увійде цілий світ і жодного кольору   час побіліє і наблизить день на годину і весна стане поміж нами прийде наступна третина кольорів серпом паростка і серпом місяця кольори ніжками і ручками битимуться в твоєму лоні залишається прикласти вухо до тебе мамо у мене буде братик чи сестричка