- Доброго вечора, дітки! З вами "Вінницька казочка" із Фопчиком, Смартфончиком і Вінницькою Вежунею. Сьогодні ми разом розповідатимемо цікаву казочку про пригоди Михайлика у Вінницькому королівстві. - Жив-був Михайлик і мав він непоганий депозит у Вінницькому банку. - Щось той Михайлик одразує викликає підозри... - Ну, він й викликав підозри, Смартфончику, але насправді то спадок від дідуся, який ходив у довгі плавання і завозив рідкісний імпорт для реалізації. - Фопчику, але ж то контрабанда. А контрабанда, то як відомо, не сприяє культурному розвитку. - Вежуньо, бери й сама розповідай! - Добре, отже жив собі Михайлик і почувався він доволі впевнено через депозит в банку. Але ріст відсотків не міг зрівнятися з інфляцією і з відчаю Михайлик подався в найми до одного дядька, який мав собі багато крамниць в місті. От прийшов він до нього, а виявилось, що той дядько то Віктор Йосипович. Михайлик тільки-но взяв в руки посадову інструкцію, як його посадили за прилавок і змусили гл

- Добрий вечір! - Не такий він добрий! - Добрий вечір! - Не такий він добрий! Всі-і-і вечори до-о-обрі тільки у вас, у вас, у вас, у вас. - О, годі вам, це лише скорочення, а не кінець життя-а-а-а! - Вікторе Йосиповичу! - Ніяких апеляцій! - Вікторе Йосиповичу! - Ніяких апеляцій! - Вікторе-е-е-е Йосипови-ичу, а що буде з мо-о-оїми дітьми-и-и-и? - Тепер ти думаєш про ді-і-ітей? - Так-так-так, про ді-і-ітей. - Про дітей. А як же пла-а-а-ан продаж? Де півмільйона в міся-а-а-аць? - Я ж лю-у-у-удина... Хіба ви не знали про... - Стоп! Стоп! Стоп! Маестро, що це у вас за опера? Окей, косіть під Россіні, але лібрето надто провокативне! - Ах, он воно як? Провокативне? А як воно не буде провокативним, коли я не раз працював в такого Віктора Йосиповича, коли будинок культури в моєму селі закрили і перетворили на шинок із шансоном біля церкви. П'ятниця субота - шансон, в неділю вранці - літургія, а після обіду знову шансон із зариганими пиками. Ні, ні, культуру в маси, культура про обивателів з

- Гей, хлопче, підштовхни мені автівку, а то вона ковзає на слизькій дорозі! - Хвилинку, мені необхідно порадитись зі своїм адокватом... Алло, Лідія Михайлівно, тут одна фізична особа схиляє мене до безоплатних послуг штовхання автівки на слизькій поверхні. Що? Перевірите по базі транспортних засобів, які дозволено безоплатно штовхати? Сірий "Форд", номерний знак АВ****КМ... Даруйте, але я не можу штовхати вашу автівку! - Якого? .... - Ти диви яка фотка в цієї дівчини. Яка ж вона красуня! Давай, лайкни її фотку! - Хвилину, мені необхідно порадитись зі своїм адвокатом. Володимире Петровичу, у нас тут виникла спокуса лайкнути фотку красивої дівчини. Вишнева Інна. Зараз перевірите? Добре, зрозумів. Ні, не можемо лайкнути її фотку в купальнику, вона працює в інтелектуальній поліції і може розцінювати лайк як сексуальне домагання. .... - Бажаєте до кави вершки? - Хвилину, мені необхідно порадитись зі своїм адвокатом. Марко Пилипович, мені в кав'ярні до кави пропонують вершки.

- Доброго вечора! З вами у прямому ефірі підсумкова тижнева телепередача... Причому вінницька телепередача, місцева із телестудії, де тепер є генератори якщо раптом у Вінниці зникне світло... Даруйте, відволікся... З вами телепередача "Мотивація". Головною подією цього тижня стало зібрання міської ради... - Нумо, морськії браття, ріжмо горлянки сухопутним пацюкам, пускайно їхній жир на поталу Веселого Роджера! - Де обговорювалось питання скороч ення апарату місцевого самоврядування... - Дошкою ведіть цих бунтарів і най змилуються над ними зелені води Південного Бугу! - А також відмічали успіхи комунальних служб в боротьбі зі сніговою стихією... - Полонених не брати, очищаймо чужі трюми від золота, аби й запаху багатства не залишилось! - Тим часом, місцеве управління національної поліції прозвітувало про успіхи операції з попередження святкування 8 березня... - Всіх жінок до мене в каюту драїти підлогу, скручувати рулети суші і співати пісні морських сирен! - В ім'я В'

- Отже, Вікторе Йосиповичу, ми бачимося з вами все частіше і ясніше. Я мав би привітатись, але направду, коли я йшов з вашої фірми, то сподівався, що ніколи більше не перетнусь ні з вами, ні з вашим стилем управління. Схоже, що я був надто наївний та упевнений в своїх силах, не розумів вашої здатності до все проникнення накшталт ідеї, що в управлінських рішеннях можна чинити все, перевертаючи з ніг на голову, виставляючи своїх підлеглих ідіотами. Я тікав як міг, перебуваючи то на держслужбі, то пірнаючи серед тонкощів вантажником. Я стільки пив, що та мітка від вас мала б зчезнути з моєї шкіри. Нє. ну хто міг би подумати, що в кінці десятих років управлінський стиль базуватимться на необхідності економити. Іронічно, що ви тоді економили на власній мережі по продажу будівельних матеріалів, а тепер ми з вами здибались в мережі з продажу лампочок. Я знаю, що власник зовсім інший, але коли ваша іпостасія заговорила про економію, про скорочення ключових для поставок відділів - я впізав ваш

- Щось дивне відбувається із цим годинником: він показує час в одному й тому самому місці. Показує доволі вірно, бо відповідає часові на моєму ручному годиннику. - І в чому проблема? - Та йду на площу Стуса, а там годинник показує не так точно. - Ну буває... - От тобі й залежність часу від простору. - Не розумію, про що ви? - Я їжджу повз площа Стуса на трамваї, може то через електромагнітний вплив високовольтної лінії? - В цьому місті нема, та й знайдеться годинник, який показуватиме час до секунди вірний як і на вашому ручному годиннику. - Споріднені годинники? - Як споріднені душі. - Хм, звучить чудово, але чи не видається вам такий діалог банальним, та й ще й на початку вашої антиутопії? - Зовсім, ні! Там дуже класна ідея. - На наших курсах письменницької ми не вхоплюємо ідеї, а даємо можливість підняти самооцінку нашим лекторам. Якщо ви уявили себе письменником, то це через вашу нездатність давати хабарі в суспільстві. - Хабарі? - Ну так, це як в місті раптом знайдеться годинник,

- Доброго ранку! Вдягайтеся і виходьте на вулицю гуляти й насолоджуватися весною! Підйом, громадяни! Виходимо із квартир! Березень не чекає! - Та якого біса?! Дайте поспати! - Підйом! Ворушіться! - Та хто ви такий? Чого чи тут кричите? - Я представник міськради, а ці четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції. Громадяни, у вас п'ять хвилин на те, щоб одягнутися і стояти біля дверей квартири! Я особисто перевірятиму екірування кожного! - Я протестую! Що за свавілля?! - Повторюю: поруч мене четверо джентльменів із автоматами - спецпідрозділ інтелектуальної поліції! - Там холодно, чому я маю йти на вулицю? - Звичайні ранкові перепади температури. Пройдетесь кілька кілометрів і ви відчуєте в повній мірі вінницький комфорт. - Там стільки снігу випало! - Немає ніякого снігу! Сніг тільки в наших головах і взагалі забудьте слово на літеру "с". Через деякий час на це слово буде повна монополія на авторське право. Джентльмени із автоматами можуть це

- Добрий вечір! Це вінницький кразнавчий музей? - Я б на це питання відповіла ствердно якби ми спілкувались по телефону, але от наша розмова обличчям до обличчя змушує мене відповісти вам в дещо іронічній формі, сповненій замаскованого грубого змісту. Ну бо коли ви у Вінниці, то все краєзнавчий музей. - Зрозуміло. Направду мене збентежило, що тут у вас в залах багато всякого запаковано в коробки і обгорнуто в папір... - Молодий чоловіче, сьогод ні п'ятниця і тому нам необхідно спакувати багато експонатів і чимало розпакувати. Кінець робочого тижня, ви маєте розуміти такі речі. Сьогодні ми сягнули показника в 70 пакунків, а розпакованих експонатів витягнули кількістю 57. Це дуже висока продуктивність. - Хм, а чому розпакованих не відповідає кількості запакованих? - Молодий чоловіче, ви працюєте в музеї чи у вас є відповідна освіта? - Ні. - Тоді навіщо ставити питання по внутрішній роботі музею? У нас є чіткий процес, якому ми кожного дня чітко слідуємо. Бо якщо не будемо, то як каже

- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! - Агов, чого це ви так репитуєте? - Завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок! - Шановний, ви з глузду з'їхали? Завтра ж субота! - Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! - Це просто нестерпно, сьогодні п'ятниця, а раптом завтра понеділок. - Що за хрінь тут відбувається? - Та якийсь пришелепкуватий валує, що завтра понеділок. І так наполегливо валує, що мимоволі починаєш думати, а може й дісно завтра понеділок. - Алеж завтра субота. - І я знаю, що субота, але чого б це цей божевільний так кричав, що завтра понеділок. Ще йтак впевнено. - Може він працеголік? Або ще гірше, український працедавець? - Тоді він навпаки мовчав би. Який сенс наголошувати на тому, що завтра понеділок, коли можна тихо вийти в суботу на роботу, відпрацювати увесь день ще й з вечірнім хвостиком і написати про це у фейсбуці цілий пост із нічним хвостиком. - А може це як у Ніцше: "Що не понеділок, те

- Привіт, Машо! Що тебе привело до нашої кав'ярні? - Привіт! Захотілося смачненької кави. Зроби мені лате із шоколадом, будь ласка. - Зараз буде. А ти встигла до всіх дедлайнів? - Перепрошую, що? - Ну, ти на фейсбуці в себе написала, що в тебе висить купа дедлайнів. І я подумав, що якось дивно під час такого робочого навантаження відвідувати кав'ярню. - Зрештою, мої дедлайни - то моя справа. - Даруй, не так швидко, бо хоч я тільки варю каву, але мене турбує невідповідність дописам у фейсбуці і поведінкою людини в реалі. - Не переживай, я вже все зробила. - Ти впевнена, а якщо я перетелефоную твоєму босу? - Звідки в тебе номер мого боса? - Ми з ним друзі в фейсбуці. - Можеш телефонувати, зрештою, я маю право. Тим більше, йому завжди здається, що я чогось і не доробляю. - Боюсь, якщо він підтвердить, що не вся робота зроблена, то мені доведеться зателефонувати в Бюро Контролю Працеголіків. - Бюро Контролю Працеголіків? Що це за хрінь? - Хіба ти не знаєш? Цю організацію заснували,