- Джентльмени, піднімаймо свої сраки! Перед нами вороже укріплення, яке залишається недоступний ось вже який рік. Вам нормально від цього?! - Ні!!! - Оце я хочу й чути від вас! А ще я хочу побачити наскільки вас задовбало, що ця точка, опоясана водою, парканами, колючим дротом, адміністраторами, все ще залишається у руках ворога. Бо насправді чия вона?! - Наша!!! - То чому ми ще не там?! Вперед! - Вперед!!! - Ви справді гадаєте, що рекламний ролик нової приватної лікарні, в якому пацієнти озброєним військовим загоном беруть штурмом будівлю лікарні це доречно? - Ну, вони принаймні не пенсіонери... - Нестримне бажання потрапити в лікарню це точно не в межах здорового глузду. - Ось бачите: спочатку ролик, а потім в ролику йде його обговорення. Ось вона - клята рекурсія. У глядачів мозок вибухне. - А так ролик закінчується: сам ролик, реакція на нього, а потім реакція на реакцію. - Геніально! - Так, в кінці ролику реакції на реакцію на реакцію на ролик замовник ре

- В людському житті трапляється кульмінаційний момент коли вся накопичена енергія, весь досвід, усі знання отримують можливість стати виправданими у власних очах. Бо ж що виходить? Ми сліпо слідуємо інстинктам й інструкціям. Але для чого? Що нас виправдає? Ви, які зібрались тут за столом - усі везунчики, бо саме для вас ця мить настала. Вас тринадцятеро і кожен довів своє право бути тут сьогодні й змагатись за головний приз у своєму житті. Змагатись, докладаючи усіх зусиль, не боячись смерті. Так, не боячись смерті, бо тільки один звідси вийде живим із головним призом - однією мегапереконливою причиною жити далі, а тіла решти винесуть і закопають в безіменних могилах. - Олександре Григоровичу, хіба ми не вирішуємо, хто піде у відпустку в серпні? - І тобі здається, що це все так просто? - Ну так, у відпустку маю йти я, бо я показав найкращі результати роботи за перше півріччя. - Ніхріна подібно, я мати двох дітей і якщо ти гадаєш... - Я вже два роки не був у відпустці. - П

- Молодий чоловіче, допоможіть мені занести сумку в трамвай. - Це не мій маршрут. - Так не треба зі мною їхати, просто допоможіть занести сумку в салон. - Ну добре. Ось бланк типового договору з надання вантажних послуг від мого імені. Я, Степаненко Максим зобов'язуюсь надати вам... Будь ласка, впишіть ваше ім'я згідно паспорту, а я заодно сфотографую ваш паспорт на смартфон. Буде як ксерокопія. Звісно, ви також можете сфотографувати мій. Так, зобов'язуюсь надати вам послуги з перенесення вантажу із зупинки в салон трамвая. А ви у свою чергу зобов'язується розрахуватись зі мною... - Синку, а безкоштовно ніяк? - Податкова каже, що ніяк, бабусю. Та й хто нині повірить в безкоштовні послуги. Ви що, тільки не під куполом вінницького бюджету. - Я ще такої відмазки не чула... - Бабусю, я ще студент четвертого курсу в Політеху, а вже довелося відкрити ФОП для оподаткування з надання вантажних послуг, консалтингу, стерилізація котів і бджільництво. - Бджільниц

- Пане водій маршрутки, ви пропонуєте мені стояти до самої Піщанки? Все ж таки три години дороги, а сидячі місця не звільняться раніше Крижополя. - Що поробиш, життя вимагає насиченої чуттєвості. - О ні, ніякої розмазаної філософії! Давайте відкриту конфронтацію, давайте загострення суперечки! Чуттєва насиченість, кажете? - У нас заборонено відволікати водія коли він керує автобусом. Якщо бажаєте поговорити, то біля аварійного вікна висить телефон для дзвінка на гарячу лінію "Підтримки стоячих пасажирів у міжміських маршрутах". - А ну... - Ой, не тягніться так... Ви створюєте незручності... - Це громадський транспорт - тут завжди незручно. Алло? Алло! - Доброго дня! Служба підтримки стоячих пасажирів у міжміських маршрутах. Моє ім'я Джим. Джим Моррісон. Яким маршрутом ви їдете? - Це ваше справжнє ім'я? - Послухайте, з вашої сумки щось крапає... - Звісно, ні. В мене надто мала зарплатня для того, аби називати справжнє ім'я. - З вашої сумки щ