відмовся від слави, посади, міняй на телевізійну антену, стріляй з рушниці, змусь мете тримати мішень, я зізнаюсь: мені ампутували можливість вирішувати; співай пісні про любов - я перекладу для решти.   усі на лікарняному тільки ми удвох кайфуємо від війни, усі на підпитку тільки ми удвох клянемо їхній мир.   знайди зниклих тваринок і я розповім їм про брак часу, поріж собі зап’ястки і я все одно заскочу в останній вагон, я зізнаюсь: мені ампутували можливість вирішувати, краще тікай від мене і тоді я повірю в кращий шлях.   усі тренуються їсти м’ясо бо кожна зустріч це потяг на консервацію, нам краще не змінюватись, нам краще не змінюватись.   2021 рік

  сьогодні спалили кілька моїх текстів, я радий і зможу написати нові, перед цим я всю ніч сидів на лавці, на мене дивився плакат із білявкою, вона усміхалась поки я напивався: я не куплю того що ти продаєш, я про тебе напишу і повернусь до сім’ї, я про тебе забуду і знайду роботу.   коли рушу долиною смерті я тебе не шукатиму, коли дощ змиє тебе я свистітиму в напівпорожню пляшку, коли ти постарієш ти користуватимешся вогнем так як і я.   сьогодні я знову був на краю безодні: я радий що нічого не змінюється, я радий що вкотре нічого не передбачив, в усмішці вечірні вогні навиліт, я мушу бути мудрим і тікати - достатньо частини тіла щоб осоромитись, світанок кольору побоїв спльовують хмари, я когось розбудив, сподіваюсь це бог.   коли все почнеться спочатку я розраховуватиму на твоє почуття гумору, коли я поїду звідси і спалю мости сподіваюсь ти також розбудиш мене, коли я постарію і звалюсь з ніг ти користуватимешся вогнем так як і