- Добрий день. Проходьте, сідайте і розповідайте, скаржтися, розплітайте язика, не стримуйте свій словесний потік, світіть літерами мені в очі, обкладіть мене реченнями як сусідський собака мій газон, переберіть український синтаксис як комунальники труби із гарячою водою після закінчення опалювального сезону. - Ну, лікарю, гадаю я застудився... - Гадаєте? Гадають в народній медицині. От розкладають карти таро і згадують слова Алістера Кроулі:  "Кохайтесь чорноброві, та без еакуляції". - Що? - Та нічого. Ви вже встигли полежати на холодній землі, чи не так? - Так, було діло. - Встигли розкинути своє біле ніжне тіло на чорній землі із тонким шаром трави, розтягнутися яєчнею на пательні, де руки, ноги - це білок, а жовток - то ваша нерозважлива голівонька, встигли прислухатись до копашіння комашок в земній твердині і зробити подих, повний весняного лісу із дубами, кленами, каштанами, буками, грабами, що не втримались і дозвовлили охолодити плоть від пекучого сонця Аполлона чорн

- Так, кіннота повинна утворити коридор, коні мають бути всі білі. - Звучить нетолерантно, пане мер. - Добре, можна кілька чорних. - Виглядає навмисно толерантно, пане мер. - То, що най будуть порівну? - Підемо на компроміс, пане мер. Візьмемо рудих. Руді це найкращий компроміс. Навіть у ліжку, пане мер. - Добре, вершники всі в формі УНР, але щоб були видні сліди зірваних шевронів царської армії. - Надто провокативно, пане мер. Військові не можуть бути символом переходу з однієї армії в іншу. Двох присяг не може бути. - Так, в історії було ж! - Історія, пане мер, не для того, аби повторюватись. - Добре. Тоді вершники дістають шаблі і махають ними в себе над головою. - Пане мер, навіщо махати шаблями? - Це виглядає красиво. - Добре, пане мер. А яка ваша участь? - Я проходжу утвореним коридором, по праву і ліву руку від мене вершники махають шаблями, хором співають: "Слався, Віннице!". Я йду до крамниці мобільних телефонів і купую простий клавішний апарат, повертаюся назад під

- Привіт! Моє ім'я Стас. Я тебе дуже часто бачу в цій кав'ярні. Захотів познайомитись з тобою. - Он як? Гаразд, можеш звати мене Тамарою, але це не моє справжнє ім'я. - Хм, чому так? Ти від когось переховуєшся? - Ну-у-у, коли ми персонажі скетчу, який виставляють у феусбуці, то слід бути обережними із особистими даними. - Зрозуміло. - Це все, що ти можеш сказати? - Та от перебираю в голові тему, аби алгоритм фейсбуку не вирахував мої вподобання і не почав пропонувати рекламу. - Угу, аби тільки не гумові вироби. - А-ха-х, жарт! Майже дотепно. - Ну, бо то був майже жарт. Ти б не кидав сміття на підлогу. - Припини це найкомфортніше місто в країні. Тут навіть сміття можна викидати із комфортом. - Що? - Ось це й був жарт. Ось так потрібно жартувати. - Ми з тобою спілкуємося цілу хвилину, а в розмові я вже встигла увібрати в себе увесь скепсис світу. А типу життєрадісний чувак. - Це можна виправити. Давай, поговоримо, хто де працює. - Ну я працюю у Віктора Йосиповича. - Я теж. -

- Вітаю всіх на платформі "ТЕД Вінниця" , де кожен може поділитися своїми думками, проектами, спокійно тупити в смартфон кілька годин поспіль і аргументувати із доповідачами повною нісенітницею. В що виллються ці думки як не в чергове тупіння в смартфоні - тут кожен вирішує сам: робити йому це відверто чи з розумним виглядом. Нагадую, що право виступу має кожен, тому, даруйте, але слово надається Віктору Йосиповичу. - Доброго вам дня, шановні слухачі. Отже, і ось ви можете медитувати і знайти себе в прицілі мисливської рушниці пошуку роботи, і ви знаходите себе у чужому резюме, в іншій частині світу, за кермом великого автомобіля, і ви опиняєтесь у великому будинку, поряд красивої дружини чи тупого чоловіка, і ви запитуєте себе: чому я дійсно не там, як туди дістатись? І ти працюєш понаднормово, жертвуєш вихідними, розбазарюєш здоров'я, плюєш на сім'ю і низьку заробітну плату, а час, якого не існує, все тече і тече від стрілки до стрілки, від скачаного торента до не

- Давай, вмикай "american woman david lynch remix". - Ви так починаєте робочий день, Вікторе Павловичу? - Віталику, ми так проживаємо день. О, ось і перший відвідувач. Доброго дня, вітаємо в нашій книгарні "Букіністична територія сліпого Веселого Роджера і п'ятнадцять мерців біля скрині з уціненими коштовностями королевою Вікторією". - Господи, та я тільки хочу купити собі книгу. - Я розумію, у кожного з нас свої дивацтва. Але давайте, для початку поговримо про сенс життя, бо навіщо одразу поспішати щось купувати. Ви ж доросла людина і маєте розуміти, що швидке здобуття речей посилює залежність від часу. Віталіку я зробив все що міг, а далі твоя черга. І запам'ятай, будь-яку продану книгу тобі доведеться повертати. Щасти. - Ем... - Що "ем"? Дайте мені "Чорного лебедя" Талеба! - Ви впевненні? Я маю на увазі, от ви сьогодні прокинулись і вирішили завітати в книгарню по певну книгу, але ж прогнози постійно доводиться коригувати коли, наприкл

- Доброго дня! Вітаю вас на нашій телепередачі "Актуальне перед святами". Ніщо так не актуально перед Великоднем як спалення сухої трави на території Вінничини. Чому саме Вінничини, а не якоїсь іншої області сьогодні повідає нам еколог, активіст, колишній програміст, оператор промислового фену для натяжних стель, а тепер менеджер із продажів Олексій Тато. Хух, у вас такий релігійний досвід... - Не переживайте так, тема, яку я хочу обговорити, продиктова не вірою, а здоровим глуздом. Спалення сухої трави є доволі шкідливим явищем для довкілля Вінничини. Воно не просто несе загрозу для флори й фауни, а напряму нищить природу, що після цього живі організми потребують тривалого часу для відновлення, якщо не опиняються під загрозою вимирання. - Але чому саме Вінничини? - Не тільки Вінничини, але гаразд, наша область особливий ареал південнобузького спокою, де колись за часів Геродота випасали безліч білих конів і головним принципом у скитів була справедливість. Бо що таке справедл

- Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Деміургові початки, вузлики енергії, електрони долі, що ви виповнюєте ріки вавилонські під спалахами Сіріуса, що ви гарцюєте під ликами Латоші, Пакралота, Свідибанкуга. Отам кум ба ле ле каша! Отам кум ба ле ле каша! Слався велика нескінченність цифрою Оттомініса, що дарувала 13 клетоконів між небесним Оріоном і земним Паном. Буца велко симкачура! Буца велко симкачура!  Прийди електро-магнітний Понокала і зведи у рівність наші зусилля і прагнення, взамін ми несемо не нашу нікчемну смиренність, ми даруємо кров нашу, яка нічим не гірша за кров, яка виповнювала все від египетських плес до Південнобузьких порогів. Охма дара кера! Охма дара кера! Охма дара креа! - Даруйте, а ви точно працюєте програмістом? - Так, вже сім років. Якійсь проблеми? Може мені взяти трохи менший шаманський бубен? - Та ні, з шаманським бубном ніяких проблем, а от в загальному підхід до встановлення програм і налаштування системи у вас дос

- Доброго дня! Моє ім'я Кламм, а прізвище неважливе, бо я із пожежної інспекції. Я завітав до вашої крамниці із плановою-неплановою перевіркою пожежної безпеки приміщення. - Доброго! А як це "планова-непланова"? - Ну все просто. Ви ж не очікували на мій візит? - Чесно, не очікував. - А про трагедію в торговому центрі в сусідній країні чули? - Чув, звісно. - Ну ось, ви ж розумна людина... - Та я тут лише продавець... - Ну от, тільки продавець, а вас вже делегували говорити зі мною. Так ось, трагедія сталась, відповідно наше завдання що? - правильно, реагувати. А ваше завдання яке? - правильно, очікувати нашого візиту. Ну і де у вас план евакуації на випадок пожежі? - У нас немає плану евакуації. - Як так? А якщо трапиться пожежа, он стільки у вас на прилавках лампочок, а лампочки швидко горять, знаєте. - Так і я про це: коли вони так швидко горять, то який сенс поспішати. Десь там іскра і вмить все спалахнуло, перекинулось на людей, а вони вистрибують у двері й вікна, горя

- Мені, будь ласка, ту лампочку спіралеподібну. - Велику? - Ні, середню. - Маленьку? - Та ні, середню. Так саме цю. - Саме цю? - Так, саме цю. - Ось, будь ласка. Можливо, ще щось бажаєте? - Та ні, тільки одну лампочку. - Можливо, подовжувач? - Ні. - Знаєте, як кажуть, що любов - то подовжувач, кількість розеток в якому не відповідає довжині кабеля. - ... - Ну так, це я сам придумав. - Файні були часи, коли від продавців вимагали довідку від психіатра. - На жаль, нині психіатр не примає продавців без довідки з робочого місця. - Без довідки? Якої ще довідки? - Довідки про фактичну пропускну здатність продавцем людських одиниць. - Тобто? - Тобто, скільки я обслуговую людей в середньому за день. - А чому директор не дає такої довідки? - Вона завіряється в податковій. - А тепер зрозуміло. Так, давайте мені цю лампочку. - 115 гривень. - Тримайте двісті. - 15 гривень не буде? Можливо, 20? - Ні, це все що є. - На жаль, я не можу дати вам решти. Немає дрібних. - То ваші проблеми. Немає решти на