Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 53

- Мені, будь ласка, ту лампочку спіралеподібну.
- Велику?
- Ні, середню.
- Маленьку?
- Та ні, середню. Так саме цю.
- Саме цю?
- Так, саме цю.
- Ось, будь ласка. Можливо, ще щось бажаєте?
- Та ні, тільки одну лампочку.
- Можливо, подовжувач?
- Ні.
- Знаєте, як кажуть, що любов - то подовжувач, кількість розеток в якому не відповідає довжині кабеля.
- ...
- Ну так, це я сам придумав.
- Файні були часи, коли від продавців вимагали довідку від психіатра.
- На жаль, нині психіатр не примає продавців без довідки з робочого місця.
- Без довідки? Якої ще довідки?
- Довідки про фактичну пропускну здатність продавцем людських одиниць.
- Тобто?
- Тобто, скільки я обслуговую людей в середньому за день.
- А чому директор не дає такої довідки?
- Вона завіряється в податковій.
- А тепер зрозуміло. Так, давайте мені цю лампочку.
- 115 гривень.
- Тримайте двісті.
- 15 гривень не буде? Можливо, 20?
- Ні, це все що є.
- На жаль, я не можу дати вам решти. Немає дрібних.
- То ваші проблеми. Немає решти на здачу - це адмінпорушення.
- Але ж в мене немає.
- Повторюю: то ваші проблеми.
- А де я візьму дрібні? Міськрада заборонила ходити продавцям до інших продавців і розмінювати гроші.
- Ну, а я тут до чого?
- Гаразд, пані й панове, крамниця робить перерву на кілька хвилин через технічні проблеми. Я зараз повернусь!
- Якого?
- Гей, таксі! Добрий день, підвезіть, будь ласка, мене он до тієї будівлі перед самим поворотом.
- До неї метрів 50.
- Вам важко? Я ж все оплачу.
- Тільки якщо без решти.
- От хитрий лис. О, жіночко! Жіночко! По чому у вас верба?
- 5 гривень гілка.
- Нехай так. Давайте три.
- Ой, а у вас не буде без решти?
- Це все що є.
- От біда. Почекайте тут, постережіть гілки верби, а я збігаю розміняю.
- Та я поспішаю... Куди ви так швидко? Тепер вже тут застряг...
- Добрий день! По чому у вас верба?
- 10 гривень гілка.
- Давайте дві.
- Дрібнішого за 200 гривень у вас нічого немає?
- Це все що є.
- Зачекайте, зараз збігаю розміняю.
- Ой, а я поспішаю! Куди ви? Тепер й тут застряг, а мені ж треба дрібні принести на роботу в кав'ярню...
- Добрий день! По чому у вас верба?
- 20 гривень гілка.
...
Дивіться у всіх кінотеатрах країни вінницький блокбастер "Першому продавцеві приготуватися"!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...