Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 53

- Мені, будь ласка, ту лампочку спіралеподібну.
- Велику?
- Ні, середню.
- Маленьку?
- Та ні, середню. Так саме цю.
- Саме цю?
- Так, саме цю.
- Ось, будь ласка. Можливо, ще щось бажаєте?
- Та ні, тільки одну лампочку.
- Можливо, подовжувач?
- Ні.
- Знаєте, як кажуть, що любов - то подовжувач, кількість розеток в якому не відповідає довжині кабеля.
- ...
- Ну так, це я сам придумав.
- Файні були часи, коли від продавців вимагали довідку від психіатра.
- На жаль, нині психіатр не примає продавців без довідки з робочого місця.
- Без довідки? Якої ще довідки?
- Довідки про фактичну пропускну здатність продавцем людських одиниць.
- Тобто?
- Тобто, скільки я обслуговую людей в середньому за день.
- А чому директор не дає такої довідки?
- Вона завіряється в податковій.
- А тепер зрозуміло. Так, давайте мені цю лампочку.
- 115 гривень.
- Тримайте двісті.
- 15 гривень не буде? Можливо, 20?
- Ні, це все що є.
- На жаль, я не можу дати вам решти. Немає дрібних.
- То ваші проблеми. Немає решти на здачу - це адмінпорушення.
- Але ж в мене немає.
- Повторюю: то ваші проблеми.
- А де я візьму дрібні? Міськрада заборонила ходити продавцям до інших продавців і розмінювати гроші.
- Ну, а я тут до чого?
- Гаразд, пані й панове, крамниця робить перерву на кілька хвилин через технічні проблеми. Я зараз повернусь!
- Якого?
- Гей, таксі! Добрий день, підвезіть, будь ласка, мене он до тієї будівлі перед самим поворотом.
- До неї метрів 50.
- Вам важко? Я ж все оплачу.
- Тільки якщо без решти.
- От хитрий лис. О, жіночко! Жіночко! По чому у вас верба?
- 5 гривень гілка.
- Нехай так. Давайте три.
- Ой, а у вас не буде без решти?
- Це все що є.
- От біда. Почекайте тут, постережіть гілки верби, а я збігаю розміняю.
- Та я поспішаю... Куди ви так швидко? Тепер вже тут застряг...
- Добрий день! По чому у вас верба?
- 10 гривень гілка.
- Давайте дві.
- Дрібнішого за 200 гривень у вас нічого немає?
- Це все що є.
- Зачекайте, зараз збігаю розміняю.
- Ой, а я поспішаю! Куди ви? Тепер й тут застряг, а мені ж треба дрібні принести на роботу в кав'ярню...
- Добрий день! По чому у вас верба?
- 20 гривень гілка.
...
Дивіться у всіх кінотеатрах країни вінницький блокбастер "Першому продавцеві приготуватися"!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр