- Доброго дня, в ефірі українська телевізійна програма "Де ваші діти, тварини?". Ведучий я, Владислав Пшишинський, оператор Еріх Бауман, звук - Міла Абашидзе. Сьогодні ми ведемо розмову із Колею-Колею, жителем провінції, якому лиси й лисиці зносять своїх лисенят. Скажіть з чого усе почалося? - Усе почалося із псевдоінтелігенської звички критикувати твори мистецтва та розважальні продукти в більшості відділяючи щось зайве. Мовляв, ця лінія сюжету зайва, ці кольори тут непотрібні, занадто багато візерунків на грудях. Критика припинила аналізувати і почала відсікати все, що вбачала зайвим. А ким же при цьому були критики? Людьми, які втикають годинами у смартфон. - До чого ви хилите? - До того, що природа не могла відреагувати на вибірковість до різноманіття. Бо ж сьогодні опис в оповіданні на півсторінки здається обтяжливим, а завтра й цілий вид бідних тваринок підпаде під людську цензуру. Лиси адаптувалися, пішли в маркетинг, на низькооплачувану роботу та на інші вакан...

- Нічого собі! Я ніби дивлюся в дзеркало! - Так, нікчемний землянину, я представник славної космічної раси, назва якої вашою мовою звучить як Цвикпленто. Ми можемо без особливих зусиль копіювати зовнішність таких примітивних життєвих форм як ви, що й ніхто з ваших не помітить різниці. - І ви будете ходити замість мене на роботу і додому? - Ваші робочі і соціальні процеси настільки примітивні, що відтворити їх дуже легко. - А ви хоч мене не вб'єте? - В цьому немає ніякого сенсу. Ми можемо виконувати за вас будь-яку роботу в кілька разів краще, що суспільство буде раде прийняти мене за тебе. Це дозволить мені дуже вдало замаскуватись та швидко приготувати усі необхідні умови для повноцінного вторгнення раси Цвикпленкто на вашу планету. - А якщо я комусь розповім? - Достатньо 436 карпликоконів для підготовки вторгнення. У місцевих величинах часу це 28 годин. За цей час ви особисто зможете проінформувати максимум із сотню землян і розсмішити мільйони в інформаційному пр...

- Доброго дня! В ефірі вінницька вікторина "Знайди крайнього". Вітайте наших учасників: директора й менеджери Миколайович, Григорович, Пилипович, Іванівна, Сергіївна, босси, які доплатили, аби не розголошували їхні імена, ведучий дитячої програми вигаданий персонаж - Фопчик, пірати із багаторічним стажем із міськради, журналісти і фейсбучні експерти чи фейсбучні експерти і журналісти - важко одних відрізнити від інших, а також ті самі працівники комунальних підприємств, до яких ми звертаємось. Отже, слово надається чемпіону минулого сезону Сірку-Сірку, яки спромігся за останній рік знайти сімнадцять хронічних крайніх. Сірко-Сірко, як вам вдається так ефективно підтримувати високу кадрові плинність у вашій фірмі? - Колю-Колю, ну все просто. Якось я очолював ІТ-фірму, де всі професіонали, інтроверти, які вчасно виконують покладені завдання. Єдине, що вибісювало - перепади напруги. Всі скажуть: то найми електрика, придурку. Ні-ні, не ведіться на цю фігню. Просіюйте колектив ...

- Джентльмени, піднімаймо свої сраки! Перед нами вороже укріплення, яке залишається недоступний ось вже який рік. Вам нормально від цього?! - Ні!!! - Оце я хочу й чути від вас! А ще я хочу побачити наскільки вас задовбало, що ця точка, опоясана водою, парканами, колючим дротом, адміністраторами, все ще залишається у руках ворога. Бо насправді чия вона?! - Наша!!! - То чому ми ще не там?! Вперед! - Вперед!!! - Ви справді гадаєте, що рекламний ролик нової приватної лікарні, в якому пацієнти озброєним військовим загоном беруть штурмом будівлю лікарні це доречно? - Ну, вони принаймні не пенсіонери... - Нестримне бажання потрапити в лікарню це точно не в межах здорового глузду. - Ось бачите: спочатку ролик, а потім в ролику йде його обговорення. Ось вона - клята рекурсія. У глядачів мозок вибухне. - А так ролик закінчується: сам ролик, реакція на нього, а потім реакція на реакцію. - Геніально! - Так, в кінці ролику реакції на реакцію на реакцію на ролик замовник ре...

- В людському житті трапляється кульмінаційний момент коли вся накопичена енергія, весь досвід, усі знання отримують можливість стати виправданими у власних очах. Бо ж що виходить? Ми сліпо слідуємо інстинктам й інструкціям. Але для чого? Що нас виправдає? Ви, які зібрались тут за столом - усі везунчики, бо саме для вас ця мить настала. Вас тринадцятеро і кожен довів своє право бути тут сьогодні й змагатись за головний приз у своєму житті. Змагатись, докладаючи усіх зусиль, не боячись смерті. Так, не боячись смерті, бо тільки один звідси вийде живим із головним призом - однією мегапереконливою причиною жити далі, а тіла решти винесуть і закопають в безіменних могилах. - Олександре Григоровичу, хіба ми не вирішуємо, хто піде у відпустку в серпні? - І тобі здається, що це все так просто? - Ну так, у відпустку маю йти я, бо я показав найкращі результати роботи за перше півріччя. - Ніхріна подібно, я мати двох дітей і якщо ти гадаєш... - Я вже два роки не був у відпустці. - П...

- Молодий чоловіче, допоможіть мені занести сумку в трамвай. - Це не мій маршрут. - Так не треба зі мною їхати, просто допоможіть занести сумку в салон. - Ну добре. Ось бланк типового договору з надання вантажних послуг від мого імені. Я, Степаненко Максим зобов'язуюсь надати вам... Будь ласка, впишіть ваше ім'я згідно паспорту, а я заодно сфотографую ваш паспорт на смартфон. Буде як ксерокопія. Звісно, ви також можете сфотографувати мій. Так, зобов'язуюсь надати вам послуги з перенесення вантажу із зупинки в салон трамвая. А ви у свою чергу зобов'язується розрахуватись зі мною... - Синку, а безкоштовно ніяк? - Податкова каже, що ніяк, бабусю. Та й хто нині повірить в безкоштовні послуги. Ви що, тільки не під куполом вінницького бюджету. - Я ще такої відмазки не чула... - Бабусю, я ще студент четвертого курсу в Політеху, а вже довелося відкрити ФОП для оподаткування з надання вантажних послуг, консалтингу, стерилізація котів і бджільництво. - Бджільниц...

- Та-там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! - Серйозно, я востаннє везу хор дорогами Вінницької області. - Тобі не подобаються "зоряні війни"? - Не в цьому справа! - А в чому? - Ох, ти бляха-муха, яка підступна яма! Всі полатали, а цю залишили сюрпризом. - Імперський штурмовик зачаївся. - І не кажи. Знаєш, мені просто обридло. - Що обридло? - Та бути персонажем ось таких скетчів! - Та-там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! - Аяма! Там вмастився колесом. Нас зачепив імперський штурмовик! - Затем ми оминули цілий загін ворожих винищувачів. Не знаю, як тобі, а мені норм. В мене репліки для підтримки розмови. - Звісно, що тобі норм, а в мене ведучий діалог, де я повинен втілювати образ холерика. Ох, ці ж довбані ями! - Та-там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! Татарарата-а-а, та-а-а-а, татарата-а, там! - Гарний маневр. Це ти дарма, бо бути персонажем скетчів не так пог...

- Бляха-муха, так вдарився об цей камінь! - Співчуваю. В тебе ж покращується самопочуття, коли я говорю, що співчуваю тобі? - Та по барабану... Ох, так вмастивася, ніби пальці в інший бік вивернулися... - Дивно, на платному тренінгу нас вчили, що коли висловлює співчуття людині, яка зазнала болю, то їй має стати краще. - Краще вас би навчили, як не марнувати життя на платні тренінги. - Не можу, платні тренінги всюди. На багатьох маршрутах скоротили кондукторів і пішов масовий запит на платні тренінги. От як їх уникнути? - Тренінгозалежність? - Ох, бляха-муха, так вдарилась об камінь! - Обережно, пані. Я щойно так само навернувся. - Співчуваю вам, жіночко. Вам легше від мого співчуття? - До біса ваше співчуття! Так розбомбила ногу... Що це за камінь і що він тут робить посеред тротуару? - Не знаю. Може прибрати його, аби інші не спіткались? - Так, хороша ідея, ти зможеш, я в тебе вірю! - Припини зі своїми тренінгами. Покличу комунальників. - Агов, комунальники! Агов, комунальники! - Ти ...

- Отже, пані й панове, нам делегували складання графіку руху пожежних автівок, поліції та карет "швидкої допомоги". - А газова служба? - Справа в тому, що із поділом газового господарства на багато транспортних компаній, там тепер й самі не знають, куди відносити своїх автівки: до видобувної галузі чи до труботранспортної системи. - А Водоканал? - Тс-с-с-с! Та що з вами таке?! Не чіпайте той водоканал... - А чому ми? - Тобто? - Чому ми - вчителі вінницьких шкіл. У нас своєї роботи повно. - Розумієте, сучасний світ стоїть перед величезними викликами, війна, голод і все таке. - В мене Прокопенко і Тимченко знову конфліктують. В Прокопенка бабуся свого часу перегуляла з половиною місцевих авторитетів, а в Тимченка тато перед тим як залізти в свій крутезний джип збирає усі свої понти півгодини, а коли вилазить то так само збирає по салону свої понти з півгодини. Ви хоч уявляєте, що може бути коли жіночий досвід такого калібру зустрічається з нескінченними чоловічими понтами?! - Н...

- Он ще хтось пляшку викинув. - Дякую, а у вас позаду залишилось три недопалка. - О, дякую, що зауважили. Мене зір часто почав підводити. - А в мене на різні скляні посудини навпаки починається загострення. О, недопитий "Джек Деніелз". - Колего, не можу не зачепити одну тему. Порозкидали цих прапорців Європи. - Яку саме колего? Он підберіть невикористаний презерватив. - Ну, ви ж хірург? У вас по дорозі використаний. - Звісно, а ви терапевт. Тут ніби хтось морозивом кидався... - І ви працюєте в приватній клініці. А в мене повно піци на тротуарі. - Так, а ви в муніціпальній. Скільки флаєрів повикидали. - Я от коли чую слово "муніципальний", то це віддає таким сарказмом... Ого, хтось курив сигари. - Повірте, я не вкладав в це сарказму. Схоже, що за собаками ніхто особливо не слідкував. - Не переживайте, я вам вірю. Але мене непокоїть інше. Чому ми вранці змушені прибирати Вінницю опісля святкування Дня Європи? Гадаю, то у вас не собаче, а цілком людське. Ну, дитяче. - ...

- Отже, панове, в мене класний сюжет для фільму, який відображає відносини Вінниці й Європи. Уявіть собі: будний день, в двері вінницької квартири хтось гупає. Господар на стрьомі, але обережно підходить і питає: "Хто там?", а у відповідь: "Вінницягаз! Відкрийте двері, нам необхідно промоніторити показники лічильника!". Господар розуміє, що діватись йому нікуди, але хоче відморозитись, мовляв, в нього неприбрано, на стіні висить персидський кил им. Але ж та інспекторка теж не просто так сюди йшла. Вона й каже, що може на це все не дивитися, але господар каже, що не може так, хіба що він відведе її на кухню, а вона заплющить очі. Інспектора з Вінницягаз трохи мнеться, але погоджується. І от господар квартири веде її на кухню до газового лічильника, затуливши їй очі долонями, веде повз кімнати, де там варять мет, скачують торенти, грають в азартні ігри на гроші, складають шкільну програму, пропагують прайд-культуру, читають Маркса, незаконно будують новий ноїв ковчег,...

- Добрий ранок! Ви старший на цьому будівельному майданчику? - Так-так, Семен Семенович моє ім'я... - Дуже приємно Семене Семеновичу, я б хотів... - ...народився я 1961 року на славній Житомирщині... - Семене Семеновичу, я б хотів... - ... а потім в мене трапився Тарковський і я пішов працювати будівельником. - Тарковський? Кінорежисер? - Ні, в мене трапився Тарковський картярський шулер. Ми грали на бажання і ось... - Семене Семеновичу, все це доволі цікаво, але я б хотів, аби ви розповіли про ваш досвід як вам вдається охороняти будівельний майданчик від проникнення на нього професури? - О, тут немає великого секрету. Он в нас дошка оголошень, де я вивісив витяг із Кодекса Брауна-Птешинського про недопущення професорського складу до роботи на будівельних майданчиках. - Ого, у вас цим кодексом вся дошка заклеєна... - Та ні, це все оголошення про додаткові роботи щодо окремих частин незавершеного будівництва. Самого Кодексу там тільки два листка. Он ліворуч від оголошення про засід...

- Ти знаєш, сьогодні може бути дощ... - Тобто, ти довго думав, з чого розпочати розмову і на тобі, давай із очевидних речей. - Бо я пам'ятаю, чим закінчилась тема: чому в нашій крамниці немає сувенірів із символікою Вінниці. - І чим же вона закінчилась як не тим, що й завжди сотні і тисячу разів тому. - А тобі не здається, що дивно відрубувати на це питання фразою: "Запитай в працівників Вінницяводоканалу". - А що тут дивно, коли Вінниці насправді не існує. - О, наша пісня гарна й нова... - Ні, серйозно, що це за маразм постійно визнавати Вінницю найкомфортнішим містом, тільки тому що тут бог Гор тримає швейну фабрику. - А ще він керує погодою. - Та не керує... В нього цим завідують ті зануди із небесної канцелярії. - А тепер й ти перейшла на трактування очевидних речей. - Дивно це чути від християнина. - Здрасті, а як ти святила паску в того священника, який в своїх проповідях порівнює місто з нуарним образом, то щось християнство не муляло тобі свідомість. - З цими прет...

- Алло? Вікторе Йосиповичу, доброго ранку! Що? Ні, ще нічого не продав. Ні, не телефоную виправдовуватися. Так, я пам'ятаю, так, я продаю ті лампочки - вони займають ексклюзивне місце на полицях. Хоча, знаєте, вони браковані, люди на них часто скаржаться... А, ви знаєте... А, необхідно продати... Та от власне чого я телефоную. А ми їх не будемо повертати як решту?... Ой, ви так матюкаєтесь... Не знав, що є таке слово... Тим не менш, вчора в соц іальній мережі написали про наш магазин з продажу лампочок. Нічого так аж поганого, але недвозначно і так майже непомітно натякнули, що ми скурвилися зі своїми поверненнями товару. Адже їх дивує, чого це лампочки тепер треба повертати виробнику одразу через 3 місяці після поступлення на полиці. Так, ви праві, Вікторе Йосиповичу, покупці самі винні, що не купують швидко й багато... Так-так, я з вами погоджуюсь... Бо ви власник і сильно матюкаєтесь. Але, виявляється, що користувачі соціальної мережі знають більше деталей такого повернення, ніж...

- Люди, допоможіть! Я впіймала шпигуна! Вештався тут, все випитував про цей завод, де виробляють зброю! Допоможіть! - Жіночко, чого ви кричите? - Допоможіть піймати шпигуна! - Так ви його й впімали, що вам ще допомогти? - Ну, викличте якусь контррозвідку. - Ага, їх викличеш - зараз он акції нашої неньки України подорожчали. Вони всі тепер на торгах. - Отже, перед початком торгів озвучимо основних учасників гри: силові структури безпеки, вищого армійського офіцерства, чиновницкі шеренги, законодавчі спекулянкти, громадські сектанти, творча інтелігенція, журналістський корпус, олігархи, хоча я їх вже назвав в попередніх групах і перекладачі, які користуються Гуглом. По інший бік біржі - незліченна кількість персонажів-контрагнетів, які почергово смердять північно-східною або західною деревативщиною. 9:30 дають дзвінок, ціна Батьківщини стартує з 3,28 за акцію, контрагент №1 запрошує 100, перекладачі Гугл одразу погоджуються. Ціна спадає до 3,26, власники акцій опиняються під загрозою зби...

- Добрий день. Проходьте, сідайте і розповідайте, скаржтися, розплітайте язика, не стримуйте свій словесний потік, світіть літерами мені в очі, обкладіть мене реченнями як сусідський собака мій газон, переберіть український синтаксис як комунальники труби із гарячою водою після закінчення опалювального сезону. - Ну, лікарю, гадаю я застудився... - Гадаєте? Гадають в народній медицині. От розкладають карти таро і згадують слова Алістера Кроулі:  "Кохайтесь чорноброві, та без еакуляції". - Що? - Та нічого. Ви вже встигли полежати на холодній землі, чи не так? - Так, було діло. - Встигли розкинути своє біле ніжне тіло на чорній землі із тонким шаром трави, розтягнутися яєчнею на пательні, де руки, ноги - це білок, а жовток - то ваша нерозважлива голівонька, встигли прислухатись до копашіння комашок в земній твердині і зробити подих, повний весняного лісу із дубами, кленами, каштанами, буками, грабами, що не втримались і дозвовлили охолодити плоть від пекучого сонця Аполлона чорн...

- Так, кіннота повинна утворити коридор, коні мають бути всі білі. - Звучить нетолерантно, пане мер. - Добре, можна кілька чорних. - Виглядає навмисно толерантно, пане мер. - То, що най будуть порівну? - Підемо на компроміс, пане мер. Візьмемо рудих. Руді це найкращий компроміс. Навіть у ліжку, пане мер. - Добре, вершники всі в формі УНР, але щоб були видні сліди зірваних шевронів царської армії. - Надто провокативно, пане мер. Військові не можуть бути символом переходу з однієї армії в іншу. Двох присяг не може бути. - Так, в історії було ж! - Історія, пане мер, не для того, аби повторюватись. - Добре. Тоді вершники дістають шаблі і махають ними в себе над головою. - Пане мер, навіщо махати шаблями? - Це виглядає красиво. - Добре, пане мер. А яка ваша участь? - Я проходжу утвореним коридором, по праву і ліву руку від мене вершники махають шаблями, хором співають: "Слався, Віннице!". Я йду до крамниці мобільних телефонів і купую простий клавішний апарат, повертаюся назад під ...