Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 75


- Нічого собі! Я ніби дивлюся в дзеркало!
- Так, нікчемний землянину, я представник славної космічної раси, назва якої вашою мовою звучить як Цвикпленто. Ми можемо без особливих зусиль копіювати зовнішність таких примітивних життєвих форм як ви, що й ніхто з ваших не помітить різниці.
- І ви будете ходити замість мене на роботу і додому?
- Ваші робочі і соціальні процеси настільки примітивні, що відтворити їх дуже легко.
- А ви хоч мене не вб'єте?
- В цьому немає ніякого сенсу. Ми можемо виконувати за вас будь-яку роботу в кілька разів краще, що суспільство буде раде прийняти мене за тебе. Це дозволить мені дуже вдало замаскуватись та швидко приготувати усі необхідні умови для повноцінного вторгнення раси Цвикпленкто на вашу планету.
- А якщо я комусь розповім?
- Достатньо 436 карпликоконів для підготовки вторгнення. У місцевих величинах часу це 28 годин. За цей час ви особисто зможете проінформувати максимум із сотню землян і розсмішити мільйони в інформаційному просторі. Ви не становите загрози нашим планам.
- Даруйте, я тут вас підслухав. А чому ви обрали ось цього добродія, який собі гребе копійку в земельному кадастрі? Чому не мене? От він собі накорупціюнував непогані грошенята, нова одежа, автівка, модний годинник на руці. І що виходить: з'явився прибулець, бере його зовнішність і халява? А я чим гірший в космічному масштабі? І що з того що я викладач з історії?
- Не втручайтесь. Це ж високоінтелектуальна космічна раса - вони знають кого обирати.
- Власне, мені байдуже - земне суспільство настільки примітивне...
- От і я кажу про те - починайте з історії, а мене позбавте оцих всіх соціальних обов'язків вдома і на роботі чи на роботі і вдома.
- Ні фіга, мене обрали першим!
- А чому це завжди чоловіки перші?!
- Ну все, прийшла жінка з візочком і вся черговість під три чорти...
- Ще й цигарку треба гасити...
- Я вже сказав, що нашій расі байдуже...
- Я зараз поліцію викличу!
- В них і так висока зарплатня - обійдуться!
- До речі, а коли тебе копіює інопланетянин - це ж типу пільги можуть бути?
- Точно, це ж певне може бути космічна компенсація!
- Наша раса поневолить землян і...
- То поневолюйте на здоров'я, тільки про компенсації не забудьте і особливо пільговий переліт до вашої метрополії з орендою скафандру...
- Пане мер! Пане мер! Ви трохи задрімали...
- Кхм! Кхм! Ага... То що там далі у нас на розгляді?
- Удосконалення "Картки вінничанина"...
- Ні-ні, давайте подумаємо про місцевий планетарій, звідки кожен мешканець міста міг би стати ближчим до зірок.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...