Гул клаксонів заповнив усе ранкове Хмельницьке шосе в обидва боки руху транспорту. Ранок середи або дня Одіна перетворився на багатотисячний зойк клаксонів, ревіння двигунів, які навипередки кинулись до усіх в'їздів і виїздів з Вінниці. Богдан йшов собі вгору проспектом Космонавтів до трамвайної зупинки повз реконструйовану площу. У ранковому світлі перекопана територія з поліетиленовим наметом в центрі стала схожою на частку якогось маленького містечка і вся вона втягувала в себе велич навколишніх багатоповерхівок, на очах зменшуючи їхню висоту та розсіюючи монументальність. Фізичні параметри більше не мали сенсу, сенс мав лише звук. Богдан не чув своїх кроків, він чув нескінченну ріку автівок, які встигли застрягти ранкової години. Дорожні затори нагадували дивовижне дійство, коли незліченна кількість паломників рухається до вінницьких святинь і співає хвалу сучасному божеству без імені та історії, але яке грізно нависає над кожним, аби дозволити собі проігнорувати присвячений