Вони обоє сиділи навпроти Миколи Павловича і з цікавістю розглядали чашки, куди хвилину тому Ірина налила чорного чаю з лимоном. Господар запропонував чайний сервіз виключно білого кольору без будь-якого візерунку. Високі чашки з блюдечками та елегантними ложечками. Володимир кинув собі два шматочки цукру, Вероніка обмежилась одним. Сам господар сидів навпроти них за круглим білим столиком. Присутні сховалися під широкою парасолькою від сонця. Ірина після того як налила чаю, присіла біля Миколи Павловича, проте він тихо попросив її зайти в будинок. Но обличчі чоловіка завмерла холодна посмішка, очі сховалися за сонцезахисними окулярами і його поведінка являла собою суміш зухвальства і зверхності. Ірина продемонструвала рідкісну витримку людини, яка номінально тут в ролі господині, аль щойно принизили до рівня служниці. Вона пішла до будинку із високо піднятою головою та ледь помітним невдоволенням на обличчі, демонструючи поступ і одночасно індивідуальну волю приховувати свої поч...