В п’ятницю ввечері сонце зайшло за горизонт і надворі вже стояли сутінки. Настала сьома година вечора і кімнату освітлювало лише слабке світло вуличних далеких ліхтарів. В трьохкімнатній квартирі було доволі тихо, тишу порушував лише рівномірний гул холодильника, дзюрчання води по водогінних трубах, хід великого настінного годинника та сторонні шуми знадвору, які змішались в єдиний гул, який, здавалось, ніколи не закінчувався та був схожий на звук величезного далекого звіра. У відсутність своїх господарів квартира жила своїм власним життям. Тишу в квартирі порушило клацання дверного замка. Хтось відмикав вхідні двері. Коли два замки, які були в дверях, нарешті відкрились, то до квартири зайшов один із господарів, Анжеліка Бойко. Вона, важко дихаючи і при цьому замикаючи за собою двері, кинула ключі на поличку для взуття, скинула туфлі та із задоволенням пройшла босоніж, відчувши полегшення для своїх стоп. Анжеліка переодягнулась та включила магнітофон. Касетний програвач тихень...