В толі почався непростий період. Як і кожного року середина серпня починалась днями насиченого збирання врожаю. І не скільки біля батьківської хати, а стільки в людей, які його наймали. Зазвичай це були пенсіонери, які за інерцією життя навесні викопували ямку на горді, кидали туди покільчену картоплю. По рядку кожні десять-двадцять хвилин і завдяки такому темпу за кілька днів вони насаджували величезну площу. Коли вже наставав час після засушливого літа, що земля ставала такою, як говорили люди "залізо" і треба було шукати когось, хто зможе перекопати важку землю. толя був першим кандидатом і запит на його руки ставав неймовірно високим. При цьому старі люди рідко розраховувалися готівкою і вимагати з таких людей гроші було совісно. толя іноді працював "за спасибі", іноді за могорич, бувало, що йому давали торбу з харчами, а то й півмішка звіжевикопаної картоплі. Зрідка хтось із ще більш-менш заможних всовував йому в кишеню купюри різного номіналу. толя це сприйм...