Спека тривала майже увесь вересень і повітря із жовто-спекотного переходило випалений простір. Перші дощі вимили небо до насиченої сині, хмари нарешті отримали чіткі контури. Подих прохолодою видавався неймовірно цілющим. На полях з'являлась різноманітна техніка і гуділа збиранням врожаю. Люди на присадибних ділянках зачищали городи до зими. День немилосердно зменшувався, що в душі усе стискалося в тривожному очікуванні. На ранок туман став звичним гостем, а полудень світився сонцем і по-особливому випікав усе, що не ховалося в тіні. Під вечір панувала дивна духота, а вночі приходила прохолода. Жовтень прийшов зі справжніми дощами і тоді село раптово пірнуло в осінь. Більшість доріг перетворилися на багно, листя стрімко жовтіло, потягнулися перші причепи з дровами. Тепер робота в більшій мірі кипіла а подвір'ях, а на землі хіба що мотоблоки із плугом перекидали землю, ніби перегортали нову сторінку. Хто тут був приїжджим вже мав новий клопіт з похолоданням, що всерйоз розмірков...