— Вітаю! — бадьоро вигукнула Вероніка до Каті, яка зістрибнула на старе килимове покриття без голосного стуку твердою підошвою босоніжок, — Ви Катя, так? Дівчина здивовано дивилася на незнайомку, в якої буквально блищали очі з незрозумілої причини. Вероніка стояла біля столу в синій блузі, літній білій спідниці, зібране чорне волосся на потилиці, підведені очі, помада на устах, білі туфельки, широка тепла усмішка. А все тому, коли Вероніка позавчора кохалася з нею, то дівчина мимоволі видала, що жінці трохи бракує жіночності. Сама Вероніка пояснювала це собі тим, що кожного дня Катя з'являлась без будь-яких споминів про вчорашній день і доводилося підкорювати Катю з самого початку. Якщо перші дні Вероніка дійсно проявляла ніжність і неймовірну чутливість, чим проникала в саме серце наївній Каті, то далі все більше проявлялась нетерплячість, адже розігрувати одну й ту саму сцену з дотиком, з чутливими словами, ніжним поцілунком, на який дівчина не завжди відповідала ставало все ...