що за час так по-материнському нахилився над нами б’є у дзвони і різкою по пальцях а потім відвертається і йде залишає опісля кометний хвіст чи варто доганяти його срібний ковток під неоновими язиками аптек чи слід приміряти біографії випитих вин на поталу тепер мовчазній історії пальці відбиті і листя за звичкою окреслює клавіатури дерев багато слів і десятки літер і літр у чаші ловить тремтіння землі я не пишу про комуністів чи фашистів я пишу про виправдання надривного дзвону і надірваного листя що так підкреслено відлуння так повно відлуння од невидимих стін
Дивні, незрозумілі, дратуючі і нудні записи