Перейти до основного вмісту

Короткі піщанські хроніки

Короткі піщанські хроніки:
- піди й купи хліба
- сьогодні неділя - хліб в магазин не завозили
- йди в райцентр
- я пішки не піду. все-таки 10 км.
- автівкою
- не хочу, щоб мене хтось бачив. краще ти напечи буханців
- але ж... але ж тоді в нас буде свіжий хліб. навіщо так перед людьми виділятися?
- чекаємо до вівторка доки не привезуть хліб в магазин?
- або спечемо сьогодні і потримаємо хліб під рушником до вівторка
- гаразд, аж на серці легше стало...



Короткі піщанські хроніки:
- розкажи на ніч страшну історію...
- слухай: раз на Старий Новий Рік першою прийшла посівати дівчинка...
- ти довбанувся? хочеш мене сну позбавити? в мене не настільки загартована психіка
- тоді така історія: якось я забув занести в хату наші черевики, аби ті обсохли...
- змусь дурня богу молитися...



Короткі піщанські хроніки:
- агов, сусіди! кубометр снігу по п'ять гривень кожен!
- беру за сім деривативів великих гілок, які витягнулись від вас на моє подвір'я!
- в мене сек'юритизовані водяні струмки від двох ваших ринв під мій паркан!
- я додаю ф'ючерсний ранковий гавкіт вашої клятої вівчарки!
- а в мене прострочене паркування вашого зятя біля моїх воріт!
- а в мене ваша довготермінова стічна канава під мої городом!
- продано!
незабаром в усіх піщанських кінотеатрах: "Вовк з колишняленін-стріт"



Короткі піщанські хроніки:
- галю, вріж людини триста грам свинини.
- зараз зроблю, тоню. знаєш, а я вчора вичитала, що арістотель прийшов в європейську думку через арабів.
- галю, не зараз... ти хіба не бачиш, людина з міста...
- до того ж не просто прийшов одним текстом, а з розширеними коментарями арабських філософів саме тоді коли Тома Аквінський вдосконалював схоластику...
- галю!
- перепрошую, а про що ви говорите?
- та ні про що, просто в галі "сім за вісім"...
- про середньовічну філософію.
- галю!
- про філософію? а що ви з того маєте? якійсь гроші?
- о, філософія - то своєрідне задоволення від пізнання світу, де заробляння грошей не має жодного сенсу...
- як?!
- галю, що ти робиш? ой, тримайте його, людині погано!
- як так?... заробляння грошей не має сенсу... гроші нікому не потрібні... речі не продаються... немає власності... немає бідних і багатих... немає дискримінації...
- галю, неси валідол! заспокойтесь, ви ж комунальні оплатили? ні? ну ось. а ще вам треба заправити бензином автомобіль. а знаєте, який бензин дорогий?
- але ж... але ж... гроші не мають сенсу...
- а от ваш дорогий смартфон, він же взятий в кредит?
- о, так... смартфон в кредит... як же ж ці гаджети рятують життя.
- от і добре. піднімайтесь на ноги... вам триста грам свинини?
- так, по чому вона?
- 180 за кілограм.
- що?!
- ой, пробачте! 300 за кілограм.
- хух, дякую вам.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...