Перейти до основного вмісту

Короткі піщанські хроніки

Короткі піщанські хроніки:
- піди й купи хліба
- сьогодні неділя - хліб в магазин не завозили
- йди в райцентр
- я пішки не піду. все-таки 10 км.
- автівкою
- не хочу, щоб мене хтось бачив. краще ти напечи буханців
- але ж... але ж тоді в нас буде свіжий хліб. навіщо так перед людьми виділятися?
- чекаємо до вівторка доки не привезуть хліб в магазин?
- або спечемо сьогодні і потримаємо хліб під рушником до вівторка
- гаразд, аж на серці легше стало...



Короткі піщанські хроніки:
- розкажи на ніч страшну історію...
- слухай: раз на Старий Новий Рік першою прийшла посівати дівчинка...
- ти довбанувся? хочеш мене сну позбавити? в мене не настільки загартована психіка
- тоді така історія: якось я забув занести в хату наші черевики, аби ті обсохли...
- змусь дурня богу молитися...



Короткі піщанські хроніки:
- агов, сусіди! кубометр снігу по п'ять гривень кожен!
- беру за сім деривативів великих гілок, які витягнулись від вас на моє подвір'я!
- в мене сек'юритизовані водяні струмки від двох ваших ринв під мій паркан!
- я додаю ф'ючерсний ранковий гавкіт вашої клятої вівчарки!
- а в мене прострочене паркування вашого зятя біля моїх воріт!
- а в мене ваша довготермінова стічна канава під мої городом!
- продано!
незабаром в усіх піщанських кінотеатрах: "Вовк з колишняленін-стріт"



Короткі піщанські хроніки:
- галю, вріж людини триста грам свинини.
- зараз зроблю, тоню. знаєш, а я вчора вичитала, що арістотель прийшов в європейську думку через арабів.
- галю, не зараз... ти хіба не бачиш, людина з міста...
- до того ж не просто прийшов одним текстом, а з розширеними коментарями арабських філософів саме тоді коли Тома Аквінський вдосконалював схоластику...
- галю!
- перепрошую, а про що ви говорите?
- та ні про що, просто в галі "сім за вісім"...
- про середньовічну філософію.
- галю!
- про філософію? а що ви з того маєте? якійсь гроші?
- о, філософія - то своєрідне задоволення від пізнання світу, де заробляння грошей не має жодного сенсу...
- як?!
- галю, що ти робиш? ой, тримайте його, людині погано!
- як так?... заробляння грошей не має сенсу... гроші нікому не потрібні... речі не продаються... немає власності... немає бідних і багатих... немає дискримінації...
- галю, неси валідол! заспокойтесь, ви ж комунальні оплатили? ні? ну ось. а ще вам треба заправити бензином автомобіль. а знаєте, який бензин дорогий?
- але ж... але ж... гроші не мають сенсу...
- а от ваш дорогий смартфон, він же взятий в кредит?
- о, так... смартфон в кредит... як же ж ці гаджети рятують життя.
- от і добре. піднімайтесь на ноги... вам триста грам свинини?
- так, по чому вона?
- 180 за кілограм.
- що?!
- ой, пробачте! 300 за кілограм.
- хух, дякую вам.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр