Перейти до основного вмісту

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

 

прокинутись і подалі від пітьми

усім заправляє головний біль

усім заправляють голоси із бункерів

вода загартована холодом і ось людина

загартована ніччю поцяткована зорями

каже що час додому а інший

не знає де його дім і куди йти

третій спльовує під ноги і каже

що нікуди не треба йти тут усе

уся любов і ненависть і варто

визирнути назовні як тобі допоможуть

зі здоров'ям життям чи навіть смертю

 

там далеко за спинами

невідомо що невідомо що

там прірва у всьому

там вирва від вибуху

про який нічого не чув

про який скоро нагадають

 

за відсутність і присутність треба

платити чисто листям чи то снігом

хтось скаже додому але буде важко

усе опадатимуть обличчя тих

кому вже не важко хто вже дома

а серце все натягнуте дорогою

якої давно немає яка все в голові

і скроні розриває і землю розриває

останні рядки останні сни

он світло пекуче прорізається

і першим пірнаєш невідомо куди

 

останні ковтки останні дзвінки

прірва яку не наситиш

все вперед і тіла назад

краєчок світла серед якого

приймаєш своє народження

хоча туман тут був першим

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...