раптом падаю у тіло риби ближче до верхнього плавника під дзеркальну луску і дивлюсь у відображення – товща води і розсіяне світло і підводний вітер гойдає плавник ковдрою між течій нічних червневих тіл   за вікном-лускою сузір’я водоростей і приглушена барокова мелодія китів все ще падаю у тіло риби випадаю із дому солі і твого стегна   я шукаю причину піти ти знаєш тіла приречені звикати до глибини і гольфстріму тепер рівномірно гудять субмарини і вгорі гойдається нафта плавником   ніхто із нас не повернувся з війни лише наші відображення – товща води і розсіяне світло а червень цей немов казанець із черпаком ухи ложкою цідить контужений майор і каже що риба сама пливе у руки