Із вигаданих вінницьких хронік 64

- Ти знаєш, сьогодні може бути дощ...
- Тобто, ти довго думав, з чого розпочати розмову і на тобі, давай із очевидних речей.
- Бо я пам'ятаю, чим закінчилась тема: чому в нашій крамниці немає сувенірів із символікою Вінниці.
- І чим же вона закінчилась як не тим, що й завжди сотні і тисячу разів тому.
- А тобі не здається, що дивно відрубувати на це питання фразою: "Запитай в працівників Вінницяводоканалу".
- А що тут дивно, коли Вінниці насправді не існує.
- О, наша пісня гарна й нова...
- Ні, серйозно, що це за маразм постійно визнавати Вінницю найкомфортнішим містом, тільки тому що тут бог Гор тримає швейну фабрику.
- А ще він керує погодою.
- Та не керує... В нього цим завідують ті зануди із небесної канцелярії.
- А тепер й ти перейшла на трактування очевидних речей.
- Дивно це чути від християнина.
- Здрасті, а як ти святила паску в того священника, який в своїх проповідях порівнює місто з нуарним образом, то щось християнство не муляло тобі свідомість.
- З цими претензіями до працівників водоканалу...
- От що це за відмазка?!
- Відключать воду, то ти все зрозумієш.
- О, господи, вічно ти в дискусії апелюєш порівняннями, типу не скигли, дивись комусь гірше за тебе. Якого біса мені має стати краще від того, що комусь ще гірше. Що це за айнштайновщина?
- Ну от, добалакався. Он Гор до нас йде.
- Чому він вічно з головою сокола? Хтось із податкової може помітити...
- Доброго дня! Ви знову, смертні, згадали ім'я Господа?!
- Вибачте, ми це робили в християнському аспекті...
- Осіріусу це будете розповідати... На ваше щастя я зайшов до вас у справі. Відкриваю крамницю з продажу пошитого одягу. Мені необхідно оформити куточок споживача. Є у вас стенд із нагайками, камінням для побиття, кайданками, книгою проклять і книгою мертвих? Ще практикують робітничі відносини такого типу?
- На ваше щастя, за три тисячі років нічого не змінилось. Вам нагайки із гачками чи без?