Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 73


- Джентльмени, піднімаймо свої сраки! Перед нами вороже укріплення, яке залишається недоступний ось вже який рік. Вам нормально від цього?!
- Ні!!!
- Оце я хочу й чути від вас! А ще я хочу побачити наскільки вас задовбало, що ця точка, опоясана водою, парканами, колючим дротом, адміністраторами, все ще залишається у руках ворога. Бо насправді чия вона?!
- Наша!!!
- То чому ми ще не там?! Вперед!
- Вперед!!!
- Ви справді гадаєте, що рекламний ролик нової приватної лікарні, в якому пацієнти озброєним військовим загоном беруть штурмом будівлю лікарні це доречно?
- Ну, вони принаймні не пенсіонери...
- Нестримне бажання потрапити в лікарню це точно не в межах здорового глузду.
- Ось бачите: спочатку ролик, а потім в ролику йде його обговорення. Ось вона - клята рекурсія. У глядачів мозок вибухне.
- А так ролик закінчується: сам ролик, реакція на нього, а потім реакція на реакцію.
- Геніально!
- Так, в кінці ролику реакції на реакцію на реакцію на ролик замовник реклами має гукнути: "Геніально!".
- Мені здається, що вийшла якась хрінь.
- Я казав, що фінал буде постмодерний: в реакції чувак каже: "Геніально!", а потім в реакції на реакцію другий чувак каже: "Хрінь!".
- Оце вже точно геніально!
- Шановні студенти, чи встигли ви помітити як ланцюг реакції на реакцію, починаючи з первинного абсурдного ролика, демонструє різку поляризацію оцінюючих суджень?
- О, ось тут і фінал: повна аудиторія студентів, що демонструє нам як всі люди насправді лише об'єкти для дослідів.
- А цей ланцюг реакції на реакцію колись закінчиться?
- І тут в кінці це філософське питання, яке змусить українців замислитись про актуальні проблеми країни.
- Не знаю, Володимире Олександровичу. Чому український артхаусний кіноматограф має розвиватись саме в такому напрямку як в цьому рекламному ролику?
- Ось цей ролик чорного піару має показати, яка в нас недолуга влада в образі наших політичних опонентів!
- Мешканці Піщанського району, ви щойно побачили рекурсивність і, разом з тим, недолугість світу, який оточує наші землі. Тому актуальність трудової міграції має зникнути і нам слід насолоджуватись останнім літнім місяцем.
- Піщанські слухачі, ви щойно прослухали радіовиставу "За наступною чашкою чаю ми розчарувались в Кантові". Дякуємо за увагу і антикантівських снів вам усім...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр