Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 73


- Джентльмени, піднімаймо свої сраки! Перед нами вороже укріплення, яке залишається недоступний ось вже який рік. Вам нормально від цього?!
- Ні!!!
- Оце я хочу й чути від вас! А ще я хочу побачити наскільки вас задовбало, що ця точка, опоясана водою, парканами, колючим дротом, адміністраторами, все ще залишається у руках ворога. Бо насправді чия вона?!
- Наша!!!
- То чому ми ще не там?! Вперед!
- Вперед!!!
- Ви справді гадаєте, що рекламний ролик нової приватної лікарні, в якому пацієнти озброєним військовим загоном беруть штурмом будівлю лікарні це доречно?
- Ну, вони принаймні не пенсіонери...
- Нестримне бажання потрапити в лікарню це точно не в межах здорового глузду.
- Ось бачите: спочатку ролик, а потім в ролику йде його обговорення. Ось вона - клята рекурсія. У глядачів мозок вибухне.
- А так ролик закінчується: сам ролик, реакція на нього, а потім реакція на реакцію.
- Геніально!
- Так, в кінці ролику реакції на реакцію на реакцію на ролик замовник реклами має гукнути: "Геніально!".
- Мені здається, що вийшла якась хрінь.
- Я казав, що фінал буде постмодерний: в реакції чувак каже: "Геніально!", а потім в реакції на реакцію другий чувак каже: "Хрінь!".
- Оце вже точно геніально!
- Шановні студенти, чи встигли ви помітити як ланцюг реакції на реакцію, починаючи з первинного абсурдного ролика, демонструє різку поляризацію оцінюючих суджень?
- О, ось тут і фінал: повна аудиторія студентів, що демонструє нам як всі люди насправді лише об'єкти для дослідів.
- А цей ланцюг реакції на реакцію колись закінчиться?
- І тут в кінці це філософське питання, яке змусить українців замислитись про актуальні проблеми країни.
- Не знаю, Володимире Олександровичу. Чому український артхаусний кіноматограф має розвиватись саме в такому напрямку як в цьому рекламному ролику?
- Ось цей ролик чорного піару має показати, яка в нас недолуга влада в образі наших політичних опонентів!
- Мешканці Піщанського району, ви щойно побачили рекурсивність і, разом з тим, недолугість світу, який оточує наші землі. Тому актуальність трудової міграції має зникнути і нам слід насолоджуватись останнім літнім місяцем.
- Піщанські слухачі, ви щойно прослухали радіовиставу "За наступною чашкою чаю ми розчарувались в Кантові". Дякуємо за увагу і антикантівських снів вам усім...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...