Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 65

- Добрий ранок! Ви старший на цьому будівельному майданчику?
- Так-так, Семен Семенович моє ім'я...
- Дуже приємно Семене Семеновичу, я б хотів...
- ...народився я 1961 року на славній Житомирщині...
- Семене Семеновичу, я б хотів...
- ... а потім в мене трапився Тарковський і я пішов працювати будівельником.
- Тарковський? Кінорежисер?
- Ні, в мене трапився Тарковський картярський шулер. Ми грали на бажання і ось...
- Семене Семеновичу, все це доволі цікаво, але я б хотів, аби ви розповіли про ваш досвід як вам вдається охороняти будівельний майданчик від проникнення на нього професури?
- О, тут немає великого секрету. Он в нас дошка оголошень, де я вивісив витяг із Кодекса Брауна-Птешинського про недопущення професорського складу до роботи на будівельних майданчиках.
- Ого, у вас цим кодексом вся дошка заклеєна...
- Та ні, це все оголошення про додаткові роботи щодо окремих частин незавершеного будівництва. Самого Кодексу там тільки два листка. Он ліворуч від оголошення про засідання дискусійного клубу на тему "Кант і його передбачення продрукування хибних істин", яке відбудеться о 14:30 на другому поверсі першого корпусу в лівому крилі, бачите? Ну он, зверху над оголошенням про необхідність доведення теореми Банаха-Штейнгауза через планеметричні змінні в котловані під четвертий копус, а он під Кодексом розклад кінопоказів фільмів Девіда Лінча з подальшим обговоренням американської естетики на даху другого корпусу. Бачите?
- Та я бачу, але...
- Та он хлопці йдуть з обіду, то все, не побачите, бо обліплять дошку оголошень як мухи. Самі розумієте, грубі робочі, що вони де читали, то най хоч букви побачать, коли витруть піт з чола.
- Панове, панове, рекомендую оптимізувати і збалансувати відвідуваність заходів, при цьому, Костянтине Петровичу, вам слід на всіх дискусіях зосередитись на конструктивній критиці, бо обговорення фільмів Альмадовера не повинне містити елементи брудної лайки.
- Володимире Петровичу, ще раз покірно прошу мене вибачити, експресина поетика річ несмовита і заразна.
- Так, Костянтине Петровичу, ще слід зважати на потужний візуальний ряд...
- Ей, мужики! Що так, професорів на будівництві не бачили?
- Ні фіга, Семеновичу, ніякі академіки й близько не шкандибали.
- Осьо бачте, мої хлопці завжди на стрьомі...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...