Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 65

- Добрий ранок! Ви старший на цьому будівельному майданчику?
- Так-так, Семен Семенович моє ім'я...
- Дуже приємно Семене Семеновичу, я б хотів...
- ...народився я 1961 року на славній Житомирщині...
- Семене Семеновичу, я б хотів...
- ... а потім в мене трапився Тарковський і я пішов працювати будівельником.
- Тарковський? Кінорежисер?
- Ні, в мене трапився Тарковський картярський шулер. Ми грали на бажання і ось...
- Семене Семеновичу, все це доволі цікаво, але я б хотів, аби ви розповіли про ваш досвід як вам вдається охороняти будівельний майданчик від проникнення на нього професури?
- О, тут немає великого секрету. Он в нас дошка оголошень, де я вивісив витяг із Кодекса Брауна-Птешинського про недопущення професорського складу до роботи на будівельних майданчиках.
- Ого, у вас цим кодексом вся дошка заклеєна...
- Та ні, це все оголошення про додаткові роботи щодо окремих частин незавершеного будівництва. Самого Кодексу там тільки два листка. Он ліворуч від оголошення про засідання дискусійного клубу на тему "Кант і його передбачення продрукування хибних істин", яке відбудеться о 14:30 на другому поверсі першого корпусу в лівому крилі, бачите? Ну он, зверху над оголошенням про необхідність доведення теореми Банаха-Штейнгауза через планеметричні змінні в котловані під четвертий копус, а он під Кодексом розклад кінопоказів фільмів Девіда Лінча з подальшим обговоренням американської естетики на даху другого корпусу. Бачите?
- Та я бачу, але...
- Та он хлопці йдуть з обіду, то все, не побачите, бо обліплять дошку оголошень як мухи. Самі розумієте, грубі робочі, що вони де читали, то най хоч букви побачать, коли витруть піт з чола.
- Панове, панове, рекомендую оптимізувати і збалансувати відвідуваність заходів, при цьому, Костянтине Петровичу, вам слід на всіх дискусіях зосередитись на конструктивній критиці, бо обговорення фільмів Альмадовера не повинне містити елементи брудної лайки.
- Володимире Петровичу, ще раз покірно прошу мене вибачити, експресина поетика річ несмовита і заразна.
- Так, Костянтине Петровичу, ще слід зважати на потужний візуальний ряд...
- Ей, мужики! Що так, професорів на будівництві не бачили?
- Ні фіга, Семеновичу, ніякі академіки й близько не шкандибали.
- Осьо бачте, мої хлопці завжди на стрьомі...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...