Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 74


- Доброго дня! В ефірі вінницька вікторина "Знайди крайнього". Вітайте наших учасників: директора й менеджери Миколайович, Григорович, Пилипович, Іванівна, Сергіївна, босси, які доплатили, аби не розголошували їхні імена, ведучий дитячої програми вигаданий персонаж - Фопчик, пірати із багаторічним стажем із міськради, журналісти і фейсбучні експерти чи фейсбучні експерти і журналісти - важко одних відрізнити від інших, а також ті самі працівники комунальних підприємств, до яких ми звертаємось. Отже, слово надається чемпіону минулого сезону Сірку-Сірку, яки спромігся за останній рік знайти сімнадцять хронічних крайніх. Сірко-Сірко, як вам вдається так ефективно підтримувати високу кадрові плинність у вашій фірмі?
- Колю-Колю, ну все просто. Якось я очолював ІТ-фірму, де всі професіонали, інтроверти, які вчасно виконують покладені завдання. Єдине, що вибісювало - перепади напруги. Всі скажуть: то найми електрика, придурку. Ні-ні, не ведіться на цю фігню. Просіюйте колектив через різноманітні фільтри: за одежею, ставленням до кулькових ручок, за їхнім виразом обличчя, коли ти по скайпу спілкуєшся із Фопчиком...
- Вінничани, я надаю такі послуги за помірними цінами!
- ...особливо, добре все стає зрозуміло коли я даю понаднормові додаткові завдання по захопленню світу. Так ось, виділив я одного затюканого програміста, який необачно часто підзаряджав свій гаджет із мережевого фільтра. Перепади із напругою виникали саме в той момент і доля цього нещасного була вирішена. Кілька моїх зауважень перед колективом, а далі вирішує інерція злих айтішників, в яких летять дані через перепади напруги.
- І як вчинили із крайнім?
- Суворо, але справедливо: перевели у притулок для крайніх - відділ продаж. Загалом пошук крайніх дуже тонізуюча штука, яка підтримує авторитет керівника, приглушає його комплекси неповноцінності. В першу чергу, потрібно ідеальну організаційну форму із дружним колективом перетворити на щось подібне до Колізею. Не думайте про виконання плану - один період може бути успішним, а інший - хріновим. Думайте про крайніх: упали показники продаж чи просто ложка на підлогу - за це мусить хтось відповісти і тільки у вас є вся необхідна влада для виявлення крайнього. Звісно, необхідна аргументація вашого рішення. Якщо у вас є неодружені працівники в колективі, то це стопудово вірний варіант - немає сім'ї, то й не шкода. А також варто давати ініціативу колективу, накидавши завдань вище голови. Вони не встигають і самі шукають крайнього - не помітив повідомлення в загальній корпоративній пошті, зізнався в читанні книг, в перегляді артхаусних фільмів і ось крайній оточений. І я такий підходжу з револьвером, зарядженим одним набоєм...
- А цю історію краще приберегти для вікторини "Вінницькі перфоменси поза літературою".

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...