Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 74


- Доброго дня! В ефірі вінницька вікторина "Знайди крайнього". Вітайте наших учасників: директора й менеджери Миколайович, Григорович, Пилипович, Іванівна, Сергіївна, босси, які доплатили, аби не розголошували їхні імена, ведучий дитячої програми вигаданий персонаж - Фопчик, пірати із багаторічним стажем із міськради, журналісти і фейсбучні експерти чи фейсбучні експерти і журналісти - важко одних відрізнити від інших, а також ті самі працівники комунальних підприємств, до яких ми звертаємось. Отже, слово надається чемпіону минулого сезону Сірку-Сірку, яки спромігся за останній рік знайти сімнадцять хронічних крайніх. Сірко-Сірко, як вам вдається так ефективно підтримувати високу кадрові плинність у вашій фірмі?
- Колю-Колю, ну все просто. Якось я очолював ІТ-фірму, де всі професіонали, інтроверти, які вчасно виконують покладені завдання. Єдине, що вибісювало - перепади напруги. Всі скажуть: то найми електрика, придурку. Ні-ні, не ведіться на цю фігню. Просіюйте колектив через різноманітні фільтри: за одежею, ставленням до кулькових ручок, за їхнім виразом обличчя, коли ти по скайпу спілкуєшся із Фопчиком...
- Вінничани, я надаю такі послуги за помірними цінами!
- ...особливо, добре все стає зрозуміло коли я даю понаднормові додаткові завдання по захопленню світу. Так ось, виділив я одного затюканого програміста, який необачно часто підзаряджав свій гаджет із мережевого фільтра. Перепади із напругою виникали саме в той момент і доля цього нещасного була вирішена. Кілька моїх зауважень перед колективом, а далі вирішує інерція злих айтішників, в яких летять дані через перепади напруги.
- І як вчинили із крайнім?
- Суворо, але справедливо: перевели у притулок для крайніх - відділ продаж. Загалом пошук крайніх дуже тонізуюча штука, яка підтримує авторитет керівника, приглушає його комплекси неповноцінності. В першу чергу, потрібно ідеальну організаційну форму із дружним колективом перетворити на щось подібне до Колізею. Не думайте про виконання плану - один період може бути успішним, а інший - хріновим. Думайте про крайніх: упали показники продаж чи просто ложка на підлогу - за це мусить хтось відповісти і тільки у вас є вся необхідна влада для виявлення крайнього. Звісно, необхідна аргументація вашого рішення. Якщо у вас є неодружені працівники в колективі, то це стопудово вірний варіант - немає сім'ї, то й не шкода. А також варто давати ініціативу колективу, накидавши завдань вище голови. Вони не встигають і самі шукають крайнього - не помітив повідомлення в загальній корпоративній пошті, зізнався в читанні книг, в перегляді артхаусних фільмів і ось крайній оточений. І я такий підходжу з револьвером, зарядженим одним набоєм...
- А цю історію краще приберегти для вікторини "Вінницькі перфоменси поза літературою".

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021