Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 74


- Доброго дня! В ефірі вінницька вікторина "Знайди крайнього". Вітайте наших учасників: директора й менеджери Миколайович, Григорович, Пилипович, Іванівна, Сергіївна, босси, які доплатили, аби не розголошували їхні імена, ведучий дитячої програми вигаданий персонаж - Фопчик, пірати із багаторічним стажем із міськради, журналісти і фейсбучні експерти чи фейсбучні експерти і журналісти - важко одних відрізнити від інших, а також ті самі працівники комунальних підприємств, до яких ми звертаємось. Отже, слово надається чемпіону минулого сезону Сірку-Сірку, яки спромігся за останній рік знайти сімнадцять хронічних крайніх. Сірко-Сірко, як вам вдається так ефективно підтримувати високу кадрові плинність у вашій фірмі?
- Колю-Колю, ну все просто. Якось я очолював ІТ-фірму, де всі професіонали, інтроверти, які вчасно виконують покладені завдання. Єдине, що вибісювало - перепади напруги. Всі скажуть: то найми електрика, придурку. Ні-ні, не ведіться на цю фігню. Просіюйте колектив через різноманітні фільтри: за одежею, ставленням до кулькових ручок, за їхнім виразом обличчя, коли ти по скайпу спілкуєшся із Фопчиком...
- Вінничани, я надаю такі послуги за помірними цінами!
- ...особливо, добре все стає зрозуміло коли я даю понаднормові додаткові завдання по захопленню світу. Так ось, виділив я одного затюканого програміста, який необачно часто підзаряджав свій гаджет із мережевого фільтра. Перепади із напругою виникали саме в той момент і доля цього нещасного була вирішена. Кілька моїх зауважень перед колективом, а далі вирішує інерція злих айтішників, в яких летять дані через перепади напруги.
- І як вчинили із крайнім?
- Суворо, але справедливо: перевели у притулок для крайніх - відділ продаж. Загалом пошук крайніх дуже тонізуюча штука, яка підтримує авторитет керівника, приглушає його комплекси неповноцінності. В першу чергу, потрібно ідеальну організаційну форму із дружним колективом перетворити на щось подібне до Колізею. Не думайте про виконання плану - один період може бути успішним, а інший - хріновим. Думайте про крайніх: упали показники продаж чи просто ложка на підлогу - за це мусить хтось відповісти і тільки у вас є вся необхідна влада для виявлення крайнього. Звісно, необхідна аргументація вашого рішення. Якщо у вас є неодружені працівники в колективі, то це стопудово вірний варіант - немає сім'ї, то й не шкода. А також варто давати ініціативу колективу, накидавши завдань вище голови. Вони не встигають і самі шукають крайнього - не помітив повідомлення в загальній корпоративній пошті, зізнався в читанні книг, в перегляді артхаусних фільмів і ось крайній оточений. І я такий підходжу з револьвером, зарядженим одним набоєм...
- А цю історію краще приберегти для вікторини "Вінницькі перфоменси поза літературою".

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...