Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 68

- Отже, пані й панове, нам делегували складання графіку руху пожежних автівок, поліції та карет "швидкої допомоги".
- А газова служба?
- Справа в тому, що із поділом газового господарства на багато транспортних компаній, там тепер й самі не знають, куди відносити своїх автівки: до видобувної галузі чи до труботранспортної системи.
- А Водоканал?
- Тс-с-с-с! Та що з вами таке?! Не чіпайте той водоканал...
- А чому ми?
- Тобто?
- Чому ми - вчителі вінницьких шкіл. У нас своєї роботи повно.
- Розумієте, сучасний світ стоїть перед величезними викликами, війна, голод і все таке.
- В мене Прокопенко і Тимченко знову конфліктують. В Прокопенка бабуся свого часу перегуляла з половиною місцевих авторитетів, а в Тимченка тато перед тим як залізти в свій крутезний джип збирає усі свої понти півгодини, а коли вилазить то так само збирає по салону свої понти з півгодини. Ви хоч уявляєте, що може бути коли жіночий досвід такого калібру зустрічається з нескінченними чоловічими понтами?!
- Ну добре, я вас зрозумів.
- Типова фраза, під якою слід розуміти: "Ми тебе послухали, а тепер замовкни"
- Слухайте, ви явно маєте зависоку кваліфікацію як для вчителя географії. А тепер серйозно: ріст інфляції минулого року подарував нашому населенню тимчасовий позитивний економічний ефект. Тепер його дія майже зникла, в деяких трамваях пасажирів тепер розраховує машиніст. Місцева влада розраховує на нашу допомогу і тому слід, аби швидка допомога проїздила із сиреною і звуковим сигналом кожних півгодини вулицями Соборною, Коцюбинського, Пирогова і Келецькою. Це навіть не підлягає обговоренню.
- А Хмельницьке шосе?
- Там більше зосередимо патрулі поліції, там трохи менше кав'ярень - копами це навіть корисно.
- Все одно повертатимуть на 600-річчя...
- Добре, а пожежників?
- В якійсь вузенькі вулички із повним перекриттям руху.
- Зачекайте, в економіці ще не дефолт, аби ми так використовували ресурси рятувальників.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...