Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 68

- Отже, пані й панове, нам делегували складання графіку руху пожежних автівок, поліції та карет "швидкої допомоги".
- А газова служба?
- Справа в тому, що із поділом газового господарства на багато транспортних компаній, там тепер й самі не знають, куди відносити своїх автівки: до видобувної галузі чи до труботранспортної системи.
- А Водоканал?
- Тс-с-с-с! Та що з вами таке?! Не чіпайте той водоканал...
- А чому ми?
- Тобто?
- Чому ми - вчителі вінницьких шкіл. У нас своєї роботи повно.
- Розумієте, сучасний світ стоїть перед величезними викликами, війна, голод і все таке.
- В мене Прокопенко і Тимченко знову конфліктують. В Прокопенка бабуся свого часу перегуляла з половиною місцевих авторитетів, а в Тимченка тато перед тим як залізти в свій крутезний джип збирає усі свої понти півгодини, а коли вилазить то так само збирає по салону свої понти з півгодини. Ви хоч уявляєте, що може бути коли жіночий досвід такого калібру зустрічається з нескінченними чоловічими понтами?!
- Ну добре, я вас зрозумів.
- Типова фраза, під якою слід розуміти: "Ми тебе послухали, а тепер замовкни"
- Слухайте, ви явно маєте зависоку кваліфікацію як для вчителя географії. А тепер серйозно: ріст інфляції минулого року подарував нашому населенню тимчасовий позитивний економічний ефект. Тепер його дія майже зникла, в деяких трамваях пасажирів тепер розраховує машиніст. Місцева влада розраховує на нашу допомогу і тому слід, аби швидка допомога проїздила із сиреною і звуковим сигналом кожних півгодини вулицями Соборною, Коцюбинського, Пирогова і Келецькою. Це навіть не підлягає обговоренню.
- А Хмельницьке шосе?
- Там більше зосередимо патрулі поліції, там трохи менше кав'ярень - копами це навіть корисно.
- Все одно повертатимуть на 600-річчя...
- Добре, а пожежників?
- В якійсь вузенькі вулички із повним перекриттям руху.
- Зачекайте, в економіці ще не дефолт, аби ми так використовували ресурси рятувальників.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр