Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 68

- Отже, пані й панове, нам делегували складання графіку руху пожежних автівок, поліції та карет "швидкої допомоги".
- А газова служба?
- Справа в тому, що із поділом газового господарства на багато транспортних компаній, там тепер й самі не знають, куди відносити своїх автівки: до видобувної галузі чи до труботранспортної системи.
- А Водоканал?
- Тс-с-с-с! Та що з вами таке?! Не чіпайте той водоканал...
- А чому ми?
- Тобто?
- Чому ми - вчителі вінницьких шкіл. У нас своєї роботи повно.
- Розумієте, сучасний світ стоїть перед величезними викликами, війна, голод і все таке.
- В мене Прокопенко і Тимченко знову конфліктують. В Прокопенка бабуся свого часу перегуляла з половиною місцевих авторитетів, а в Тимченка тато перед тим як залізти в свій крутезний джип збирає усі свої понти півгодини, а коли вилазить то так само збирає по салону свої понти з півгодини. Ви хоч уявляєте, що може бути коли жіночий досвід такого калібру зустрічається з нескінченними чоловічими понтами?!
- Ну добре, я вас зрозумів.
- Типова фраза, під якою слід розуміти: "Ми тебе послухали, а тепер замовкни"
- Слухайте, ви явно маєте зависоку кваліфікацію як для вчителя географії. А тепер серйозно: ріст інфляції минулого року подарував нашому населенню тимчасовий позитивний економічний ефект. Тепер його дія майже зникла, в деяких трамваях пасажирів тепер розраховує машиніст. Місцева влада розраховує на нашу допомогу і тому слід, аби швидка допомога проїздила із сиреною і звуковим сигналом кожних півгодини вулицями Соборною, Коцюбинського, Пирогова і Келецькою. Це навіть не підлягає обговоренню.
- А Хмельницьке шосе?
- Там більше зосередимо патрулі поліції, там трохи менше кав'ярень - копами це навіть корисно.
- Все одно повертатимуть на 600-річчя...
- Добре, а пожежників?
- В якійсь вузенькі вулички із повним перекриттям руху.
- Зачекайте, в економіці ще не дефолт, аби ми так використовували ресурси рятувальників.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...