Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 66

- Отже, панове, в мене класний сюжет для фільму, який відображає відносини Вінниці й Європи. Уявіть собі: будний день, в двері вінницької квартири хтось гупає. Господар на стрьомі, але обережно підходить і питає: "Хто там?", а у відповідь: "Вінницягаз! Відкрийте двері, нам необхідно промоніторити показники лічильника!". Господар розуміє, що діватись йому нікуди, але хоче відморозитись, мовляв, в нього неприбрано, на стіні висить персидський килим. Але ж та інспекторка теж не просто так сюди йшла. Вона й каже, що може на це все не дивитися, але господар каже, що не може так, хіба що він відведе її на кухню, а вона заплющить очі. Інспектора з Вінницягаз трохи мнеться, але погоджується. І от господар квартири веде її на кухню до газового лічильника, затуливши їй очі долонями, веде повз кімнати, де там варять мет, скачують торенти, грають в азартні ігри на гроші, складають шкільну програму, пропагують прайд-культуру, читають Маркса, незаконно будують новий ноїв ковчег, нумерують вінницькі блоги. Інспекторка теж не дурна, вона те все чує, але не бачить - їй же важливий газовий лічильник. Знаєте, практично романтика...
- Перепрошую, пане мер, але це мій фільм...
- Зачекайте, я художник і я так бачу...
- Але ж я два роки писав сценарій, а потім ще набирав команду людей цілий рік. Пророблено до фіга роботи.
- Он як? Ну давайте, озвучте власний варіант.
- Кінцевий варіант.
- До вечора далеко, давайте, не соромтеся!
- Похмурий переддощовий ранок святкування Дня Європи у Вінниці. У двері вінницької квартири гупають. Господар на стрьомі, але підходить і обережно перепитує: "Хто там?". А відповідь: "Працівники Вінницяводоканалу! Повірка лічильника!". Зрозуміло, що чоловіку нікуди діватися, але морозиться, мовляв, в нього не прибрано, на стінах персидський килим висить, а працівники водоканалу відказують, що можуть провести господаря до лічильника у ванну кімнату, закривши йому очі. Ось так вони йдуть, закривши очі господаря долонями. Ведуть повз кімнати, де там варять мет, скачують торенти, грають в азартні ігри на гроші, складають шкільну програму, пропагують прайд-культуру, читають Маркса, незаконно будують новий ноїв ковчег, нумерують вінницькі блоги. Господар чує, що відбувається, але він змушений йти до лічильника з обліку води.
- Я на це гроші не виділятиму!
- Але ж це міжнародний проект, скільки громадських організацій вписались за нього...
- До Дня Європи давайте щось веселе, а не розумне, бо радість то найкращий інтелект. Так, де мої війська УНР?! Мені треба пройтись до кав'ярні, най шикуються шеренгами вздовж тротуару. Ох, ці ж сучасні митці... Так надихають на великі справи.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр