Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 66

- Отже, панове, в мене класний сюжет для фільму, який відображає відносини Вінниці й Європи. Уявіть собі: будний день, в двері вінницької квартири хтось гупає. Господар на стрьомі, але обережно підходить і питає: "Хто там?", а у відповідь: "Вінницягаз! Відкрийте двері, нам необхідно промоніторити показники лічильника!". Господар розуміє, що діватись йому нікуди, але хоче відморозитись, мовляв, в нього неприбрано, на стіні висить персидський килим. Але ж та інспекторка теж не просто так сюди йшла. Вона й каже, що може на це все не дивитися, але господар каже, що не може так, хіба що він відведе її на кухню, а вона заплющить очі. Інспектора з Вінницягаз трохи мнеться, але погоджується. І от господар квартири веде її на кухню до газового лічильника, затуливши їй очі долонями, веде повз кімнати, де там варять мет, скачують торенти, грають в азартні ігри на гроші, складають шкільну програму, пропагують прайд-культуру, читають Маркса, незаконно будують новий ноїв ковчег, нумерують вінницькі блоги. Інспекторка теж не дурна, вона те все чує, але не бачить - їй же важливий газовий лічильник. Знаєте, практично романтика...
- Перепрошую, пане мер, але це мій фільм...
- Зачекайте, я художник і я так бачу...
- Але ж я два роки писав сценарій, а потім ще набирав команду людей цілий рік. Пророблено до фіга роботи.
- Он як? Ну давайте, озвучте власний варіант.
- Кінцевий варіант.
- До вечора далеко, давайте, не соромтеся!
- Похмурий переддощовий ранок святкування Дня Європи у Вінниці. У двері вінницької квартири гупають. Господар на стрьомі, але підходить і обережно перепитує: "Хто там?". А відповідь: "Працівники Вінницяводоканалу! Повірка лічильника!". Зрозуміло, що чоловіку нікуди діватися, але морозиться, мовляв, в нього не прибрано, на стінах персидський килим висить, а працівники водоканалу відказують, що можуть провести господаря до лічильника у ванну кімнату, закривши йому очі. Ось так вони йдуть, закривши очі господаря долонями. Ведуть повз кімнати, де там варять мет, скачують торенти, грають в азартні ігри на гроші, складають шкільну програму, пропагують прайд-культуру, читають Маркса, незаконно будують новий ноїв ковчег, нумерують вінницькі блоги. Господар чує, що відбувається, але він змушений йти до лічильника з обліку води.
- Я на це гроші не виділятиму!
- Але ж це міжнародний проект, скільки громадських організацій вписались за нього...
- До Дня Європи давайте щось веселе, а не розумне, бо радість то найкращий інтелект. Так, де мої війська УНР?! Мені треба пройтись до кав'ярні, най шикуються шеренгами вздовж тротуару. Ох, ці ж сучасні митці... Так надихають на великі справи.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...