Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 71


- Молодий чоловіче, допоможіть мені занести сумку в трамвай.
- Це не мій маршрут.
- Так не треба зі мною їхати, просто допоможіть занести сумку в салон.
- Ну добре. Ось бланк типового договору з надання вантажних послуг від мого імені. Я, Степаненко Максим зобов'язуюсь надати вам... Будь ласка, впишіть ваше ім'я згідно паспорту, а я заодно сфотографую ваш паспорт на смартфон. Буде як ксерокопія. Звісно, ви також можете сфотографувати мій. Так, зобов'язуюсь надати вам послуги з перенесення вантажу із зупинки в салон трамвая. А ви у свою чергу зобов'язується розрахуватись зі мною...
- Синку, а безкоштовно ніяк?
- Податкова каже, що ніяк, бабусю. Та й хто нині повірить в безкоштовні послуги. Ви що, тільки не під куполом вінницького бюджету.
- Я ще такої відмазки не чула...
- Бабусю, я ще студент четвертого курсу в Політеху, а вже довелося відкрити ФОП для оподаткування з надання вантажних послуг, консалтингу, стерилізація котів і бджільництво.
- Бджільництво?
- Так, більшість людей дивує саме бджільництво.
- Доброго дня! Чи бажаєте ви поговорити про бога нашого на ім'я Лісопарк.
- Що? Чому це він бог?
- Ну дерева, антена, багато сміття. Відповідає усім критеріям сучасної релігії.
- А твій бог може занести мені сумку в салон трамваю?
- Він може більше: ви повірите, що сумка вже в трамваї і ви можете з легкістю прямувати до кінцевої точки вашого маршруту.
- Такої відмазки точно не чула, але в ній є сенс...
- Он як? А може твій бог позбавити мене ФОПа на всі чотири види діяльності?
- А на які саме?
- Надання послуг з перенесення вантажів, консалтинг, стерилізація котів і бджільництво.
- Ого, це як в книзі Богослова про чотирьох вершників апокаліпсису...
- Справді? Ти знаєш, я передумав... Най будуть. Тільки от до чого у вашому богові антена?
- І ліс?
- Дивно, мене завжди питають про сміття.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр