Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 69

- Бляха-муха, так вдарився об цей камінь!
- Співчуваю. В тебе ж покращується самопочуття, коли я говорю, що співчуваю тобі?
- Та по барабану... Ох, так вмастивася, ніби пальці в інший бік вивернулися...
- Дивно, на платному тренінгу нас вчили, що коли висловлює співчуття людині, яка зазнала болю, то їй має стати краще.
- Краще вас би навчили, як не марнувати життя на платні тренінги.
- Не можу, платні тренінги всюди. На багатьох маршрутах скоротили кондукторів і пішов масовий запит на платні тренінги. От як їх уникнути?
- Тренінгозалежність?
- Ох, бляха-муха, так вдарилась об камінь!
- Обережно, пані. Я щойно так само навернувся.
- Співчуваю вам, жіночко. Вам легше від мого співчуття?
- До біса ваше співчуття! Так розбомбила ногу... Що це за камінь і що він тут робить посеред тротуару?
- Не знаю. Може прибрати його, аби інші не спіткались?
- Так, хороша ідея, ти зможеш, я в тебе вірю!
- Припини зі своїми тренінгами. Покличу комунальників.
- Агов, комунальники! Агов, комунальники!
- Ти гадаєш, що вони ось так взяли і відкликнуться?
- Хлопці, чого кричите?
- Нам потрібні комунальники.
- Ну я комунальник.
- А чого не в уніформі?
- Я працюю під прикриттям. Хлопці, це я вам для цього знадобився: аби ви мене питали про уніформу?
- Ні, ось треба прибрати цей камінь з тротуару.
- Це не до мене.
- Ну ось, починається...
- Співчуваю тобі. Краще почуваєшся?
- Взагалі ніяково почуваюся. Чому у вас фраза: "Це не до мене" звучить так ідеально?
- По ній в мене тривала практика.
- Ну, добре, а до кого звернутись, аби прибрали цей камінь?
- До будівельників. В мене є знайомий один. Зараз наберу його... Алло? Доброго дня, Кирило Петровичу, ваш колишній студент турбує. Той самий, Птушинський. Необхідно прибрати камінь антропомофної форми з тротуару...
- Слухайте, а на камінці знизу щось написано...
- Кирило Петрович для вирішення цього питання збирає нараду... А що там написано?
- "Т.Г.Шевченко"...
- Бляха-муха, так навернувся об цей камінь!
- Ви вмазались в Шевченка...
- Ледве ногу собі не відбив... Так вколошкатись об Шевченка...
- Співчуваю вам! Вам легше від того, що я висловив вам співчуття?
- Хм, знаєте, полегшало... Ви також відвідуєте платні тренінги?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...