Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 69

- Бляха-муха, так вдарився об цей камінь!
- Співчуваю. В тебе ж покращується самопочуття, коли я говорю, що співчуваю тобі?
- Та по барабану... Ох, так вмастивася, ніби пальці в інший бік вивернулися...
- Дивно, на платному тренінгу нас вчили, що коли висловлює співчуття людині, яка зазнала болю, то їй має стати краще.
- Краще вас би навчили, як не марнувати життя на платні тренінги.
- Не можу, платні тренінги всюди. На багатьох маршрутах скоротили кондукторів і пішов масовий запит на платні тренінги. От як їх уникнути?
- Тренінгозалежність?
- Ох, бляха-муха, так вдарилась об камінь!
- Обережно, пані. Я щойно так само навернувся.
- Співчуваю вам, жіночко. Вам легше від мого співчуття?
- До біса ваше співчуття! Так розбомбила ногу... Що це за камінь і що він тут робить посеред тротуару?
- Не знаю. Може прибрати його, аби інші не спіткались?
- Так, хороша ідея, ти зможеш, я в тебе вірю!
- Припини зі своїми тренінгами. Покличу комунальників.
- Агов, комунальники! Агов, комунальники!
- Ти гадаєш, що вони ось так взяли і відкликнуться?
- Хлопці, чого кричите?
- Нам потрібні комунальники.
- Ну я комунальник.
- А чого не в уніформі?
- Я працюю під прикриттям. Хлопці, це я вам для цього знадобився: аби ви мене питали про уніформу?
- Ні, ось треба прибрати цей камінь з тротуару.
- Це не до мене.
- Ну ось, починається...
- Співчуваю тобі. Краще почуваєшся?
- Взагалі ніяково почуваюся. Чому у вас фраза: "Це не до мене" звучить так ідеально?
- По ній в мене тривала практика.
- Ну, добре, а до кого звернутись, аби прибрали цей камінь?
- До будівельників. В мене є знайомий один. Зараз наберу його... Алло? Доброго дня, Кирило Петровичу, ваш колишній студент турбує. Той самий, Птушинський. Необхідно прибрати камінь антропомофної форми з тротуару...
- Слухайте, а на камінці знизу щось написано...
- Кирило Петрович для вирішення цього питання збирає нараду... А що там написано?
- "Т.Г.Шевченко"...
- Бляха-муха, так навернувся об цей камінь!
- Ви вмазались в Шевченка...
- Ледве ногу собі не відбив... Так вколошкатись об Шевченка...
- Співчуваю вам! Вам легше від того, що я висловив вам співчуття?
- Хм, знаєте, полегшало... Ви також відвідуєте платні тренінги?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр