Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 54

- Доброго дня! Моє ім'я Кламм, а прізвище неважливе, бо я із пожежної інспекції. Я завітав до вашої крамниці із плановою-неплановою перевіркою пожежної безпеки приміщення.
- Доброго! А як це "планова-непланова"?
- Ну все просто. Ви ж не очікували на мій візит?
- Чесно, не очікував.
- А про трагедію в торговому центрі в сусідній країні чули?
- Чув, звісно.
- Ну ось, ви ж розумна людина...
- Та я тут лише продавець...
- Ну от, тільки продавець, а вас вже делегували говорити зі мною. Так ось, трагедія сталась, відповідно наше завдання що? - правильно, реагувати. А ваше завдання яке? - правильно, очікувати нашого візиту. Ну і де у вас план евакуації на випадок пожежі?
- У нас немає плану евакуації.
- Як так? А якщо трапиться пожежа, он стільки у вас на прилавках лампочок, а лампочки швидко горять, знаєте.
- Так і я про це: коли вони так швидко горять, то який сенс поспішати. Десь там іскра і вмить все спалахнуло, перекинулось на людей, а вони вистрибують у двері й вікна, горять на ходу, вибігають на вулицю, в громадський транспорт, в інші будівлі, розносячи вогонь із собою. Нащо той план евакуації, ми ж всі живемо на одній планеті. В нашої планети немає плану евакуації.
- Киньте свої продавецькі штучки. Ми не на планеті Земля, ми у вінницькій крамниці електролампочок. От прийшли до вас відвідувачі, в разі пожежі куди їм тікати?
- Як куди, тим самим шляхом, яким прийшли. Тут варіантів немає.
- Нехай, а як же бути із працівниками магазину?
- Тут ще простіше. Наш Віктор Йосипович постарався, аби більшість працівників не були офіційно оформлені, тому їх легко можна прийняти за покупців. А якщо їм не пощастить, то... Ну ви ж читали Гоголя "Мертві душі". А щодо тих, хто оформлений офіційно - Віктор Йосипович завжди може звільнити їх заднім числом. Тому з евакуацією в нас ніяких проблем.
- Бачу, нині в місті багато де Віктора Йосиповича. Ну гаразд, а чому у вас таке дивне розташування вогнегасників?
- Щодо цього я нічого не знаю.
- Як так?
- Я можу вам відповісти тільки неофіційно.
- Ну давайте. Ось я навіть загорну у фольгу своє посвідчення. Все, тепер моє перебування тут неофіційне.
- Фольга добре заховала ваше посвідчення? Слухайте, розташування вогнегасників нам електронною поштою кожного тижня скидає менеджер крамниць. При цьому він в листі пише, що коли хтось запитає, чому так розташовані вогнегасники, то відповідати, що не знаємо.
- Зачекайте, у нас із вашою крамницею домовленість про вогнегасники...
- Ну так я й про це. Неофіційно ми розкладаємо вогнегасники за вказівками менеджера, а офіційно ми не знаємо, чому так їх розкладено.
- Дайте номер телефону вашого менеджера.
- Він просив нас цього не робити. В нього по цьому сумний досвід після того, як за вказівкою Віктора Йосиповича припинив платити нічним сторожам, бо вони, мовляв, не виконують жодної роботи по виконанню плану продаж.
- А знаєте, план евакуації не потрібен лише в пеклі...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр