Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 54

- Доброго дня! Моє ім'я Кламм, а прізвище неважливе, бо я із пожежної інспекції. Я завітав до вашої крамниці із плановою-неплановою перевіркою пожежної безпеки приміщення.
- Доброго! А як це "планова-непланова"?
- Ну все просто. Ви ж не очікували на мій візит?
- Чесно, не очікував.
- А про трагедію в торговому центрі в сусідній країні чули?
- Чув, звісно.
- Ну ось, ви ж розумна людина...
- Та я тут лише продавець...
- Ну от, тільки продавець, а вас вже делегували говорити зі мною. Так ось, трагедія сталась, відповідно наше завдання що? - правильно, реагувати. А ваше завдання яке? - правильно, очікувати нашого візиту. Ну і де у вас план евакуації на випадок пожежі?
- У нас немає плану евакуації.
- Як так? А якщо трапиться пожежа, он стільки у вас на прилавках лампочок, а лампочки швидко горять, знаєте.
- Так і я про це: коли вони так швидко горять, то який сенс поспішати. Десь там іскра і вмить все спалахнуло, перекинулось на людей, а вони вистрибують у двері й вікна, горять на ходу, вибігають на вулицю, в громадський транспорт, в інші будівлі, розносячи вогонь із собою. Нащо той план евакуації, ми ж всі живемо на одній планеті. В нашої планети немає плану евакуації.
- Киньте свої продавецькі штучки. Ми не на планеті Земля, ми у вінницькій крамниці електролампочок. От прийшли до вас відвідувачі, в разі пожежі куди їм тікати?
- Як куди, тим самим шляхом, яким прийшли. Тут варіантів немає.
- Нехай, а як же бути із працівниками магазину?
- Тут ще простіше. Наш Віктор Йосипович постарався, аби більшість працівників не були офіційно оформлені, тому їх легко можна прийняти за покупців. А якщо їм не пощастить, то... Ну ви ж читали Гоголя "Мертві душі". А щодо тих, хто оформлений офіційно - Віктор Йосипович завжди може звільнити їх заднім числом. Тому з евакуацією в нас ніяких проблем.
- Бачу, нині в місті багато де Віктора Йосиповича. Ну гаразд, а чому у вас таке дивне розташування вогнегасників?
- Щодо цього я нічого не знаю.
- Як так?
- Я можу вам відповісти тільки неофіційно.
- Ну давайте. Ось я навіть загорну у фольгу своє посвідчення. Все, тепер моє перебування тут неофіційне.
- Фольга добре заховала ваше посвідчення? Слухайте, розташування вогнегасників нам електронною поштою кожного тижня скидає менеджер крамниць. При цьому він в листі пише, що коли хтось запитає, чому так розташовані вогнегасники, то відповідати, що не знаємо.
- Зачекайте, у нас із вашою крамницею домовленість про вогнегасники...
- Ну так я й про це. Неофіційно ми розкладаємо вогнегасники за вказівками менеджера, а офіційно ми не знаємо, чому так їх розкладено.
- Дайте номер телефону вашого менеджера.
- Він просив нас цього не робити. В нього по цьому сумний досвід після того, як за вказівкою Віктора Йосиповича припинив платити нічним сторожам, бо вони, мовляв, не виконують жодної роботи по виконанню плану продаж.
- А знаєте, план евакуації не потрібен лише в пеклі...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...