- Привіт! Моє ім'я Стас. Я тебе дуже часто бачу в цій кав'ярні. Захотів познайомитись з тобою.
- Он як? Гаразд, можеш звати мене Тамарою, але це не моє справжнє ім'я.
- Хм, чому так? Ти від когось переховуєшся?
- Ну-у-у, коли ми персонажі скетчу, який виставляють у феусбуці, то слід бути обережними із особистими даними.
- Зрозуміло.
- Це все, що ти можеш сказати?
- Та от перебираю в голові тему, аби алгоритм фейсбуку не вирахував мої вподобання і не почав пропонувати рекламу.
- Угу, аби тільки не гумові вироби.
- А-ха-х, жарт! Майже дотепно.
- Ну, бо то був майже жарт. Ти б не кидав сміття на підлогу.
- Припини це найкомфортніше місто в країні. Тут навіть сміття можна викидати із комфортом.
- Що?
- Ось це й був жарт. Ось так потрібно жартувати.
- Ми з тобою спілкуємося цілу хвилину, а в розмові я вже встигла увібрати в себе увесь скепсис світу. А типу життєрадісний чувак.
- Це можна виправити. Давай, поговоримо, хто де працює.
- Ну я працюю у Віктора Йосиповича.
- Я теж.
- Всі працюють у Віктора Йосиповича. Просто він у кожного свій.
- О, такий як в мене ще слід пошукати.
- Ха! Ти мого не бачила. Якось він змусив мене забирати з "Нової пошти" пару величезних коробок, бо не захотів оплачувати доставку до дверей.
- Якось? Та я це постійно роблю. І мій Віктор Йосипович не змушує, а наказує.
- А твій дає тобі гроші для розрахунку на пошті? Так? А мій не дав, тому я й не ходжу на роботу з грошима. Ховаю гаманець в потаємному місці в Центральному парку і раптом, якесь доручення, то я кажу, що в мене немає грошей і Віктор Йосипович шукає того, в кого є гроші на дорогу і на "Нову пошту".
- А мій Віктор Йосипович по відношенню до мене проявляє сексизм. Каже мені, що я то ношу нежіночий одяг, то вдягаюсь надто відверто.
- А мій також проявляє сексизм. Так і каже: "Ей, мужик, треба перенести то і то туди і туди", а я ж юрист, а не вантажник.
- Це ще нормальний варіант. А от мій Віктор Йосипович вирішив зекономити на прибиральниках і наказав працівникам почергово мити підлогу і протирати пил.
- Не найгірший випадок. От мій Віктор Йосипович змушує відробляти лікарняні. Розбиває пропущений через хворобу робочий день на 480 хвилин і дає норму на після роботи і у вихідні.
- Це ще в тебе середній рівень. Ось я тобі розповім про зе бест.
- Звільнення працівниць через вагітність?
- Та то казочки.
- Змушує переписувати робочий табель з 8 годин на 4?
- Бери вище. Я замість нього відвідую засідання клубу "Королі зануд".
- Слухай, та я по ходу в тебе закохався.
- Ну, ти теж нічого. Давай, пройдемося. Тільки все-таки підніми за собою сміття, а то раптом з нього ще один Віктор Йосипович виросте.
- Он як? Гаразд, можеш звати мене Тамарою, але це не моє справжнє ім'я.
- Хм, чому так? Ти від когось переховуєшся?
- Ну-у-у, коли ми персонажі скетчу, який виставляють у феусбуці, то слід бути обережними із особистими даними.
- Зрозуміло.
- Це все, що ти можеш сказати?
- Та от перебираю в голові тему, аби алгоритм фейсбуку не вирахував мої вподобання і не почав пропонувати рекламу.
- Угу, аби тільки не гумові вироби.
- А-ха-х, жарт! Майже дотепно.
- Ну, бо то був майже жарт. Ти б не кидав сміття на підлогу.
- Припини це найкомфортніше місто в країні. Тут навіть сміття можна викидати із комфортом.
- Що?
- Ось це й був жарт. Ось так потрібно жартувати.
- Ми з тобою спілкуємося цілу хвилину, а в розмові я вже встигла увібрати в себе увесь скепсис світу. А типу життєрадісний чувак.
- Це можна виправити. Давай, поговоримо, хто де працює.
- Ну я працюю у Віктора Йосиповича.
- Я теж.
- Всі працюють у Віктора Йосиповича. Просто він у кожного свій.
- О, такий як в мене ще слід пошукати.
- Ха! Ти мого не бачила. Якось він змусив мене забирати з "Нової пошти" пару величезних коробок, бо не захотів оплачувати доставку до дверей.
- Якось? Та я це постійно роблю. І мій Віктор Йосипович не змушує, а наказує.
- А твій дає тобі гроші для розрахунку на пошті? Так? А мій не дав, тому я й не ходжу на роботу з грошима. Ховаю гаманець в потаємному місці в Центральному парку і раптом, якесь доручення, то я кажу, що в мене немає грошей і Віктор Йосипович шукає того, в кого є гроші на дорогу і на "Нову пошту".
- А мій Віктор Йосипович по відношенню до мене проявляє сексизм. Каже мені, що я то ношу нежіночий одяг, то вдягаюсь надто відверто.
- А мій також проявляє сексизм. Так і каже: "Ей, мужик, треба перенести то і то туди і туди", а я ж юрист, а не вантажник.
- Це ще нормальний варіант. А от мій Віктор Йосипович вирішив зекономити на прибиральниках і наказав працівникам почергово мити підлогу і протирати пил.
- Не найгірший випадок. От мій Віктор Йосипович змушує відробляти лікарняні. Розбиває пропущений через хворобу робочий день на 480 хвилин і дає норму на після роботи і у вихідні.
- Це ще в тебе середній рівень. Ось я тобі розповім про зе бест.
- Звільнення працівниць через вагітність?
- Та то казочки.
- Змушує переписувати робочий табель з 8 годин на 4?
- Бери вище. Я замість нього відвідую засідання клубу "Королі зануд".
- Слухай, та я по ходу в тебе закохався.
- Ну, ти теж нічого. Давай, пройдемося. Тільки все-таки підніми за собою сміття, а то раптом з нього ще один Віктор Йосипович виросте.
Коментарі
Дописати коментар