Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 55

- Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Деміургові початки, вузлики енергії, електрони долі, що ви виповнюєте ріки вавилонські під спалахами Сіріуса, що ви гарцюєте під ликами Латоші, Пакралота, Свідибанкуга. Отам кум ба ле ле каша! Отам кум ба ле ле каша! Слався велика нескінченність цифрою Оттомініса, що дарувала 13 клетоконів між небесним Оріоном і земним Паном. Буца велко симкачура! Буца велко симкачура! Прийди електро-магнітний Понокала і зведи у рівність наші зусилля і прагнення, взамін ми несемо не нашу нікчемну смиренність, ми даруємо кров нашу, яка нічим не гірша за кров, яка виповнювала все від египетських плес до Південнобузьких порогів. Охма дара кера! Охма дара кера! Охма дара креа!
- Даруйте, а ви точно працюєте програмістом?
- Так, вже сім років. Якійсь проблеми? Може мені взяти трохи менший шаманський бубен?
- Та ні, з шаманським бубном ніяких проблем, а от в загальному підхід до встановлення програм і налаштування системи у вас досить екзотичний.
- Розумію, я коли починав працювати, то був далекий від усього цього. Але для прикладу, коли я маю досвіду роботи в сім років, а доводиться налаштовувати техніку віком в десять років, то вибачайте, без древньошумерщини тут не обійтись.
- А скільки разів ви цей сервер налаштовували?
- П'ять повних "прошивок". Бачте, ось п'ять шрамів на руці для принесення в жертву крові.
- Зрозуміло. Ой, здається, надворі пішов сніг.
- Це побічний наслідок ритуалу. Кожного разу доводиться брати більший шаманський бубон.
- А чому просто не замінити на новий системник сервер?
- Так замінили, тільки він виявився настільки куртий, що головний сіадмін почав на ньому майнити.
- А що тоді мені робити? Як мені працювати із цим сервером?
- Для початку падайте на коліна і повторюйте за мною: Зглянься на нас, Аве Ка Ша! Зглянься на нас, Аве Ка Ша! Зглянься на нас, Аве Ка Ша!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр