Із вигаданих вінницьких хронік 55

- Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Слався у сяйві Меркурія! Деміургові початки, вузлики енергії, електрони долі, що ви виповнюєте ріки вавилонські під спалахами Сіріуса, що ви гарцюєте під ликами Латоші, Пакралота, Свідибанкуга. Отам кум ба ле ле каша! Отам кум ба ле ле каша! Слався велика нескінченність цифрою Оттомініса, що дарувала 13 клетоконів між небесним Оріоном і земним Паном. Буца велко симкачура! Буца велко симкачура! Прийди електро-магнітний Понокала і зведи у рівність наші зусилля і прагнення, взамін ми несемо не нашу нікчемну смиренність, ми даруємо кров нашу, яка нічим не гірша за кров, яка виповнювала все від египетських плес до Південнобузьких порогів. Охма дара кера! Охма дара кера! Охма дара креа!
- Даруйте, а ви точно працюєте програмістом?
- Так, вже сім років. Якійсь проблеми? Може мені взяти трохи менший шаманський бубен?
- Та ні, з шаманським бубном ніяких проблем, а от в загальному підхід до встановлення програм і налаштування системи у вас досить екзотичний.
- Розумію, я коли починав працювати, то був далекий від усього цього. Але для прикладу, коли я маю досвіду роботи в сім років, а доводиться налаштовувати техніку віком в десять років, то вибачайте, без древньошумерщини тут не обійтись.
- А скільки разів ви цей сервер налаштовували?
- П'ять повних "прошивок". Бачте, ось п'ять шрамів на руці для принесення в жертву крові.
- Зрозуміло. Ой, здається, надворі пішов сніг.
- Це побічний наслідок ритуалу. Кожного разу доводиться брати більший шаманський бубон.
- А чому просто не замінити на новий системник сервер?
- Так замінили, тільки він виявився настільки куртий, що головний сіадмін почав на ньому майнити.
- А що тоді мені робити? Як мені працювати із цим сервером?
- Для початку падайте на коліна і повторюйте за мною: Зглянься на нас, Аве Ка Ша! Зглянься на нас, Аве Ка Ша! Зглянься на нас, Аве Ка Ша!