Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 44

- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок!
- Агов, чого це ви так репитуєте?
- Завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок!
- Шановний, ви з глузду з'їхали? Завтра ж субота!
- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок!
- Це просто нестерпно, сьогодні п'ятниця, а раптом завтра понеділок.
- Що за хрінь тут відбувається?
- Та якийсь пришелепкуватий валує, що завтра понеділок. І так наполегливо валує, що мимоволі починаєш думати, а може й дісно завтра понеділок.
- Алеж завтра субота.
- І я знаю, що субота, але чого б це цей божевільний так кричав, що завтра понеділок. Ще йтак впевнено.
- Може він працеголік? Або ще гірше, український працедавець?
- Тоді він навпаки мовчав би. Який сенс наголошувати на тому, що завтра понеділок, коли можна тихо вийти в суботу на роботу, відпрацювати увесь день ще й з вечірнім хвостиком і написати про це у фейсбуці цілий пост із нічним хвостиком.
- А може це як у Ніцше: "Що не понеділок, те робить нас сильнішими"?
- Ніцше вже не актуальний, а більше як філософ по замовчуванню, бо куди б не пішов, то всюги хочеться його цитувати. Знаєте, це моветон. А от цей часовий стрибок напружує. А що коли дійсно можливе заміщення суботи на понеділок?
- Гадаю, це тест на виявлення працеголіків.
- Яким чином він діє?
- Гадаю, що справжнім працеголікам буде страшно.
- Я гадав, навпаки: вони б мали отримувати справжній кайф, що після п'ятниці одразу йде понеділок.
- Та який в цьому кайф? Тепер ти працює в ті самі дні що й решта людей. Все ти нічим не відрізняєшся від простих смертних.
- Хм, ваша правда. То як бути?
- Звісно, виходити завтра на роботу, немов завтра понеділок.
- А якщо на трамвайній зупинці стоятиме чувак із плакатом: "Доброго ранку, раби!"?
- Та ні, це ж тільки в столиці.
- А що коли в столиці вчора був понеділок, а ми не знали.
- Та нє, було б спеціальне розпорядження... От чорт, до мене щойно дійшло, може той чувак в столиці хотів натякнути, що час зробив нас рабами?
- Тоді завтра на роботу?
- Ну так, я ж не раб і ви не раб, хіба ні?
- Точно.
- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

Сергій Рибницький "СВІТЛІ ДНІ ДЛЯ КАТІ". Розділ 1 Calcination руйнування

  — Я бажаю усім вам страшної болісної смерті. — говорив Микола Павлович рівним сповненим стриманої злоби голосом, — Я бажаю вам помирати в муках і з такими боргами, щоб ще й вашим внукам вистачило на решту їхнього жалюгідного життя. Група людей стояли собі на ґрунтовій дорозі, де в кількох місцях ще залишилися плями стародавнього асфальту, що обрамлював глибокі ями. Вибоїни з часом всіяли шлях і слугували випробуванням для поодиноких автівок місцевих мешканців та місцями, де збиралась вода від нечастих дощів. Цього літа посуха затягнулася і дрібні ями дещо затягнулися пилом. Ранкова спека і легкий вітер ганяли куряву поміж людей, які сперечалися на вулиці, по обидві боки якої тягнулися будинки різного віку і різної доглянутості. Люди зібралися навпроти величезної одноповерхової садиби із вартісним оздобленням, високим парканом, а по інший бік тонули в зарослях платанів та шипшини старі покинуті хатки. Садиба осіла нижче рівня вулиці, що високий з металевого профнастилу паркан ви...

24 рік текст сімдесят шостий (останній)

  прокинутись і подалі від пітьми усім заправляє головний біль усім заправляють голоси із бункерів вода загартована холодом і ось людина загартована ніччю поцяткована зорями каже що час додому а інший не знає де його дім і куди йти третій спльовує під ноги і каже що нікуди не треба йти тут усе уся любов і ненависть і варто визирнути назовні як тобі допоможуть зі здоров'ям життям чи навіть смертю   там далеко за спинами невідомо що невідомо що там прірва у всьому там вирва від вибуху про який нічого не чув про який скоро нагадають   за відсутність і присутність треба платити чисто листям чи то снігом хтось скаже додому але буде важко усе опадатимуть обличчя тих кому вже не важко хто вже дома а серце все натягнуте дорогою якої давно немає яка все в голові і скроні розриває і землю розриває останні рядки останні сни он світло пекуче прорізається і першим пірнаєш невідомо куди   останні ковтки останні дзвінк...