Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 44

- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок!
- Агов, чого це ви так репитуєте?
- Завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок!
- Шановний, ви з глузду з'їхали? Завтра ж субота!
- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок!
- Це просто нестерпно, сьогодні п'ятниця, а раптом завтра понеділок.
- Що за хрінь тут відбувається?
- Та якийсь пришелепкуватий валує, що завтра понеділок. І так наполегливо валує, що мимоволі починаєш думати, а може й дісно завтра понеділок.
- Алеж завтра субота.
- І я знаю, що субота, але чого б це цей божевільний так кричав, що завтра понеділок. Ще йтак впевнено.
- Може він працеголік? Або ще гірше, український працедавець?
- Тоді він навпаки мовчав би. Який сенс наголошувати на тому, що завтра понеділок, коли можна тихо вийти в суботу на роботу, відпрацювати увесь день ще й з вечірнім хвостиком і написати про це у фейсбуці цілий пост із нічним хвостиком.
- А може це як у Ніцше: "Що не понеділок, те робить нас сильнішими"?
- Ніцше вже не актуальний, а більше як філософ по замовчуванню, бо куди б не пішов, то всюги хочеться його цитувати. Знаєте, це моветон. А от цей часовий стрибок напружує. А що коли дійсно можливе заміщення суботи на понеділок?
- Гадаю, це тест на виявлення працеголіків.
- Яким чином він діє?
- Гадаю, що справжнім працеголікам буде страшно.
- Я гадав, навпаки: вони б мали отримувати справжній кайф, що після п'ятниці одразу йде понеділок.
- Та який в цьому кайф? Тепер ти працює в ті самі дні що й решта людей. Все ти нічим не відрізняєшся від простих смертних.
- Хм, ваша правда. То як бути?
- Звісно, виходити завтра на роботу, немов завтра понеділок.
- А якщо на трамвайній зупинці стоятиме чувак із плакатом: "Доброго ранку, раби!"?
- Та ні, це ж тільки в столиці.
- А що коли в столиці вчора був понеділок, а ми не знали.
- Та нє, було б спеціальне розпорядження... От чорт, до мене щойно дійшло, може той чувак в столиці хотів натякнути, що час зробив нас рабами?
- Тоді завтра на роботу?
- Ну так, я ж не раб і ви не раб, хіба ні?
- Точно.
- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021