Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 44

- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок!
- Агов, чого це ви так репитуєте?
- Завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок!
- Шановний, ви з глузду з'їхали? Завтра ж субота!
- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок!
- Це просто нестерпно, сьогодні п'ятниця, а раптом завтра понеділок.
- Що за хрінь тут відбувається?
- Та якийсь пришелепкуватий валує, що завтра понеділок. І так наполегливо валує, що мимоволі починаєш думати, а може й дісно завтра понеділок.
- Алеж завтра субота.
- І я знаю, що субота, але чого б це цей божевільний так кричав, що завтра понеділок. Ще йтак впевнено.
- Може він працеголік? Або ще гірше, український працедавець?
- Тоді він навпаки мовчав би. Який сенс наголошувати на тому, що завтра понеділок, коли можна тихо вийти в суботу на роботу, відпрацювати увесь день ще й з вечірнім хвостиком і написати про це у фейсбуці цілий пост із нічним хвостиком.
- А може це як у Ніцше: "Що не понеділок, те робить нас сильнішими"?
- Ніцше вже не актуальний, а більше як філософ по замовчуванню, бо куди б не пішов, то всюги хочеться його цитувати. Знаєте, це моветон. А от цей часовий стрибок напружує. А що коли дійсно можливе заміщення суботи на понеділок?
- Гадаю, це тест на виявлення працеголіків.
- Яким чином він діє?
- Гадаю, що справжнім працеголікам буде страшно.
- Я гадав, навпаки: вони б мали отримувати справжній кайф, що після п'ятниці одразу йде понеділок.
- Та який в цьому кайф? Тепер ти працює в ті самі дні що й решта людей. Все ти нічим не відрізняєшся від простих смертних.
- Хм, ваша правда. То як бути?
- Звісно, виходити завтра на роботу, немов завтра понеділок.
- А якщо на трамвайній зупинці стоятиме чувак із плакатом: "Доброго ранку, раби!"?
- Та ні, це ж тільки в столиці.
- А що коли в столиці вчора був понеділок, а ми не знали.
- Та нє, було б спеціальне розпорядження... От чорт, до мене щойно дійшло, може той чувак в столиці хотів натякнути, що час зробив нас рабами?
- Тоді завтра на роботу?
- Ну так, я ж не раб і ви не раб, хіба ні?
- Точно.
- Завтра понеділок! Увага, завтра понеділок! Усім приготуватися! Завтра понеділок!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021

"Підземні ріки течуть" Євгена Ліра: вище від страху

Після тривалої паузи я потрохи навертаюсь до оглядів книжок, причому роблю це не на фб, а в своєму блозі (даруйте, пане Цукерберг, але той ваш виступ в конгресі був непереконливим). Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки "Підземні ріки течуть" горор-оповідань чи містичних оповідань - тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає впізнаванні та відлякуючі образи. З одного боку, неможливо надати пояснення звивинам своєї фантазії, а з іншого, незрозуміле притягує до себе питливий розум. Закриваючи двері до пітьми перед іншими людьми, особливо, перед дітьми, ми почасти забуваємо, що й самі були маленькими, що ми велися на заборонені плоди доки не куштували їхнє солодке і всю супутню гіркоту. В своїх оповіданнях автор концентрує гіркоту, згущуючи пітьму до цілком красивих маг...