Із вигаданих вінницьких хронік 48

- Отже, Вікторе Йосиповичу, ми бачимося з вами все частіше і ясніше. Я мав би привітатись, але направду, коли я йшов з вашої фірми, то сподівався, що ніколи більше не перетнусь ні з вами, ні з вашим стилем управління. Схоже, що я був надто наївний та упевнений в своїх силах, не розумів вашої здатності до все проникнення накшталт ідеї, що в управлінських рішеннях можна чинити все, перевертаючи з ніг на голову, виставляючи своїх підлеглих ідіотами. Я тікав як міг, перебуваючи то на держслужбі, то пірнаючи серед тонкощів вантажником. Я стільки пив, що та мітка від вас мала б зчезнути з моєї шкіри. Нє. ну хто міг би подумати, що в кінці десятих років управлінський стиль базуватимться на необхідності економити. Іронічно, що ви тоді економили на власній мережі по продажу будівельних матеріалів, а тепер ми з вами здибались в мережі з продажу лампочок. Я знаю, що власник зовсім інший, але коли ваша іпостасія заговорила про економію, про скорочення ключових для поставок відділів - я впізав ваш хижий лик, Вікторе Йосиповичу. І я не хотів вірити, що ви дістались своїми всеекономлячими долоньками до сучасної мережі з реалізації, де основний товар - економлампочки. От іронія! Електролампочки і при тому, що виручка росте, наступає, буквально все застилає необхідність економити. Я ще сумнівався і все жартував із колегами, що це симптоми краху. Ні, не компанії, Вікторе Йосиповичу. Ми з вами добре знаємо, що при вашому управлінні ні одна компанія не загинається, навіть більше, плодяться дочірні, додаткові СПД ваших родичів як то додаткові фінансові артерії. І який збіг! Тут так само: доставка, послуги аутсорсингу, польські браковані діоди - у вас велика сім'я в новій іпостасі. Сім'я розрослась обернено пропорційно нашій заробітній платі. І от коли вже ціни зобов'язують, Вікторе Йосиповичу, ви робите геніальний гамбіт: вводите план і шкалу розміру зарплати. Один в один: що в 2010-му, що в 2017-му. Геніально, так проникливо, що працівники перетворються на скорпіонів в закритій скляній банці, які від безнадійності смертельно жалять один одного.Вікторе Йосиповичу, а ваш хитрий прийом із зміщення акцентів - те, що важливе для керівництва, насправді важливе для працівника і тільки для працівника, немов в того керівництва немає ні мети, ні будь-якої прив'язки до роботи фірми. А може дійсно, керівництва немає, може ваш лик всепроникний і пожирає всі фірми у Вінниці, залишаємося тільки я і ви, Вікторе Йосиповичу. І до біса логіку, до біса якійсь ідеї чи мрії. Ми ж граємося з вами у владу, у взаємозалежність: ви витискаєте з моєї копійчаної душі ще одну копійку, хоча я думав, що все, що з мене вже нічого витягнути і я дивуюся, на скільки вищим став мій поріг поступу....
- Зачекайте, а вам не здається, що в цьому рекламному ролику про мою торгову мережу забагато тексту? 
- Ви ж хотіли щось справжнє.
- Так, але от варіант із каналом на ютюбі, де будуть ролики розбірок працівників із керівництвом тепер виглядає більш привабливим.
- І вас це ніяк не ставить в незручне становище?
- Звісно, ні. Все ж законно. А хто такий той Віктор Йосипович?
- Це босс.
- Чий?
- Та будь-чий. Спочатку на роботі все чудово, а потім починається якийсь Віктор Йосипович і немає йому кінця.