- Добрий вечір! Це вінницький кразнавчий музей?
- Я б на це питання відповіла ствердно якби ми спілкувались по телефону, але от наша розмова обличчям до обличчя змушує мене відповісти вам в дещо іронічній формі, сповненій замаскованого грубого змісту. Ну бо коли ви у Вінниці, то все краєзнавчий музей.
- Зрозуміло. Направду мене збентежило, що тут у вас в залах багато всякого запаковано в коробки і обгорнуто в папір...
- Молодий чоловіче, сьогодні п'ятниця і тому нам необхідно спакувати багато експонатів і чимало розпакувати. Кінець робочого тижня, ви маєте розуміти такі речі. Сьогодні ми сягнули показника в 70 пакунків, а розпакованих експонатів витягнули кількістю 57. Це дуже висока продуктивність.
- Хм, а чому розпакованих не відповідає кількості запакованих?
- Молодий чоловіче, ви працюєте в музеї чи у вас є відповідна освіта?
- Ні.
- Тоді навіщо ставити питання по внутрішній роботі музею? У нас є чіткий процес, якому ми кожного дня чітко слідуємо. Бо якщо не будемо, то як каже наше керівництво, почнеться безлад, содомія і п'яна поножовщина. В якій справі ви до нас?
- Це у вас відбувається зустріч анонімних менеджерів з продажів?
- А, он воно що... Вперше в нас?
- Та купився на об'яву: "Висока заробітна плата, робота в офісі, молодий та дружній колектив". Спочатку я раз в тиждень ходив в книжковий магазин, де не продають книг і давав менеджеру 50 гривень, аби подивитись збоку як консультанти не продають книг. Відчував трохи полегшення, але не надовго, ну бо ж я менеджер з продажів, а от це з об'яви про колектив, офіс, відчуття всепродажності і, разом з тим, я не можу збути пачку сірників першому ліпшому смертному.
- Добре, що ви вчасно прийшли. Буває, що люди тримають це в собі, а потім йдуть працювати в "Нову пошту". Дивіться йдете прямо по коридору, треті двері ліворуч. Стукаєте так: 9-1-1 і заходите зі словами: "Рости, моя кар'єро, із міцного коньяка!"
- Дякую! .... Рости, моя кар'єро, із міцного коньяка!
- Знову!
- Та вона задовбала стібатися!
- Колего, запам'ятайте, єдине до чого ви маєте прислухатися, то це піратська пісенька над Південним Бугом, бо тільки за неї керівництво міської ради веде своїх невдах-підлеглих по дошці, тобто, в міськраді відкривається вакансія. Ось це шанс кожного з нас, а все решта процес запаковування і розпаковування експонатів.
- Я б на це питання відповіла ствердно якби ми спілкувались по телефону, але от наша розмова обличчям до обличчя змушує мене відповісти вам в дещо іронічній формі, сповненій замаскованого грубого змісту. Ну бо коли ви у Вінниці, то все краєзнавчий музей.
- Зрозуміло. Направду мене збентежило, що тут у вас в залах багато всякого запаковано в коробки і обгорнуто в папір...
- Молодий чоловіче, сьогодні п'ятниця і тому нам необхідно спакувати багато експонатів і чимало розпакувати. Кінець робочого тижня, ви маєте розуміти такі речі. Сьогодні ми сягнули показника в 70 пакунків, а розпакованих експонатів витягнули кількістю 57. Це дуже висока продуктивність.
- Хм, а чому розпакованих не відповідає кількості запакованих?
- Молодий чоловіче, ви працюєте в музеї чи у вас є відповідна освіта?
- Ні.
- Тоді навіщо ставити питання по внутрішній роботі музею? У нас є чіткий процес, якому ми кожного дня чітко слідуємо. Бо якщо не будемо, то як каже наше керівництво, почнеться безлад, содомія і п'яна поножовщина. В якій справі ви до нас?
- Це у вас відбувається зустріч анонімних менеджерів з продажів?
- А, он воно що... Вперше в нас?
- Та купився на об'яву: "Висока заробітна плата, робота в офісі, молодий та дружній колектив". Спочатку я раз в тиждень ходив в книжковий магазин, де не продають книг і давав менеджеру 50 гривень, аби подивитись збоку як консультанти не продають книг. Відчував трохи полегшення, але не надовго, ну бо ж я менеджер з продажів, а от це з об'яви про колектив, офіс, відчуття всепродажності і, разом з тим, я не можу збути пачку сірників першому ліпшому смертному.
- Добре, що ви вчасно прийшли. Буває, що люди тримають це в собі, а потім йдуть працювати в "Нову пошту". Дивіться йдете прямо по коридору, треті двері ліворуч. Стукаєте так: 9-1-1 і заходите зі словами: "Рости, моя кар'єро, із міцного коньяка!"
- Дякую! .... Рости, моя кар'єро, із міцного коньяка!
- Знову!
- Та вона задовбала стібатися!
- Колего, запам'ятайте, єдине до чого ви маєте прислухатися, то це піратська пісенька над Південним Бугом, бо тільки за неї керівництво міської ради веде своїх невдах-підлеглих по дошці, тобто, в міськраді відкривається вакансія. Ось це шанс кожного з нас, а все решта процес запаковування і розпаковування експонатів.
Коментарі
Дописати коментар