Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 45

- Добрий вечір! Це вінницький кразнавчий музей?
- Я б на це питання відповіла ствердно якби ми спілкувались по телефону, але от наша розмова обличчям до обличчя змушує мене відповісти вам в дещо іронічній формі, сповненій замаскованого грубого змісту. Ну бо коли ви у Вінниці, то все краєзнавчий музей.
- Зрозуміло. Направду мене збентежило, що тут у вас в залах багато всякого запаковано в коробки і обгорнуто в папір...
- Молодий чоловіче, сьогодні п'ятниця і тому нам необхідно спакувати багато експонатів і чимало розпакувати. Кінець робочого тижня, ви маєте розуміти такі речі. Сьогодні ми сягнули показника в 70 пакунків, а розпакованих експонатів витягнули кількістю 57. Це дуже висока продуктивність.
- Хм, а чому розпакованих не відповідає кількості запакованих?
- Молодий чоловіче, ви працюєте в музеї чи у вас є відповідна освіта?
- Ні.
- Тоді навіщо ставити питання по внутрішній роботі музею? У нас є чіткий процес, якому ми кожного дня чітко слідуємо. Бо якщо не будемо, то як каже наше керівництво, почнеться безлад, содомія і п'яна поножовщина. В якій справі ви до нас?
- Це у вас відбувається зустріч анонімних менеджерів з продажів?
- А, он воно що... Вперше в нас?
- Та купився на об'яву: "Висока заробітна плата, робота в офісі, молодий та дружній колектив". Спочатку я раз в тиждень ходив в книжковий магазин, де не продають книг і давав менеджеру 50 гривень, аби подивитись збоку як консультанти не продають книг. Відчував трохи полегшення, але не надовго, ну бо ж я менеджер з продажів, а от це з об'яви про колектив, офіс, відчуття всепродажності і, разом з тим, я не можу збути пачку сірників першому ліпшому смертному.
- Добре, що ви вчасно прийшли. Буває, що люди тримають це в собі, а потім йдуть працювати в "Нову пошту". Дивіться йдете прямо по коридору, треті двері ліворуч. Стукаєте так: 9-1-1 і заходите зі словами: "Рости, моя кар'єро, із міцного коньяка!"
- Дякую! .... Рости, моя кар'єро, із міцного коньяка!
- Знову!
- Та вона задовбала стібатися!
- Колего, запам'ятайте, єдине до чого ви маєте прислухатися, то це піратська пісенька над Південним Бугом, бо тільки за неї керівництво міської ради веде своїх невдах-підлеглих по дошці, тобто, в міськраді відкривається вакансія. Ось це шанс кожного з нас, а все решта процес запаковування і розпаковування експонатів.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День перший

  День перший   — В лісі знайшли тіло молодої дівчини — тому вибачайте за тимчасові незручності! — нервово гаркнув молодий чоловік в однострої, на правому боці щелепи неголеного обличчя якого блищав шрам від опіку. Його голос більше за власну появу практично одразу збадьорив сонних пасажирів в салоні автобуса і поодинокі буденні перемовини перейшли в гнітючу паузу тоді як сам водій автобуса лише ліниво увімкнув власний смартфон, аби впевнитися що й без того добряче відстав від графіку. Невдоволено прицмокнувши устами, він втомлено поглянув на взуття поліцейського, який наніс на просочену гумою червону підлогу бруду в перемішку із стеблинками торішньої трави. Правоохоронець дивним відсутнім поглядом просканував напівтемний салон, його щелепи заходились рухатись з боку в бік і раптово вийшов назовні, дзвінко зачепивши прикладом зброї металевий поручень. — Та це недовго буде. — пролопотів про себе водій, важко зітхаючи та ховаючи смартфон у внутрішню кишеню синьої куртки....

"Веселка тяжіння" Томаса Пінчона: ракета, яка все ще падає

До цієї книги явно слід дорости, дотягнутися, поцілити в неї хоча б секундним сяйвом усвідомлення подій, які описані не те що потоком свідомості, а постмодерністичним нашаруванням пригод головного героя. Прочитати книгу я наважився близько трьох років опісля придбання її у Видавництві Жупанського, і от, подолавши сорокарічний рубіж, коли сумісність ментального і фізичного здоров'я змінюють свої пропорції і мозок вчиться вирізняти, відчувати більше, глибше, під іншим кутом і адаптується під тиском війни, я беруся до чтива після чого кожна сторінка пече або холодить мою свідомість по-особливому. "Веселка Тяжіння" доволі об'ємна книга, що спонукало мене до встановлення правила: читати кожного дня не менше ста сторінок. І це себе виправдало, бо якщо дозволити подібній книзі "буксування" і відкладання на потім, то можна повністю загубитися в ній і втратити інтерес до заплутаної історії. Так, з одного боку, читач мимоволі оминає деталі, не впізнає персонажів, які ...

Сергій Рибницький - Плейлист виконувача бажань. День шостий

  День шостий   Marshall Crenshaw — Whenever You're On My Mind   Сон обірвався настільки раптово, наскільки Максим в нього занурився. Біль затиснув ногу в невидимі лещата, що чоловік підвівся і стиснув зуби, намагаючись розминати долонями стегно вище гіпсу. Як же болить! Хотілося просто гатити кулаком по гіпсу і волати від болю. Кілька хвилин розтирань, зціплених зубів, напруження всього тіла дали незначне полегшення. За вікном все ще панувала темрява, але телефон показував, що ось-ось мало світати. Сну більше не буде і краще починати збиратися. Ще з вечора він одягнув чисту білизну, а брудну виправ і розклав сушитися. Розірвані джинси лежали на підлозі і мали жалюгідний вигляд. Звісно, їх ще можна зшити, але до свого попереднього вигляду вони вже не повернуться. Максим підняв їх з підлоги і поволі натягнув на гіпс і здорову ногу. Розірвана вздовж штанина неохайно теліпалася, тому Максим за допомогою лейкопластиру зв'язав її до купи на гіпсові в кількох місцях. До...