Перейти до основного вмісту

Із вигаданих вінницьких хронік 51

- Добрий вечір!
- Не такий він добрий!
- Добрий вечір!
- Не такий він добрий! Всі-і-і вечори до-о-обрі тільки у вас, у вас, у вас, у вас.
- О, годі вам, це лише скорочення, а не кінець життя-а-а-а!
- Вікторе Йосиповичу!
- Ніяких апеляцій!
- Вікторе Йосиповичу!
- Ніяких апеляцій!
- Вікторе-е-е-е Йосипови-ичу, а що буде з мо-о-оїми дітьми-и-и-и?
- Тепер ти думаєш про ді-і-ітей?
- Так-так-так, про ді-і-ітей.
- Про дітей. А як же пла-а-а-ан продаж? Де півмільйона в міся-а-а-аць?
- Я ж лю-у-у-удина... Хіба ви не знали про...
- Стоп! Стоп! Стоп! Маестро, що це у вас за опера? Окей, косіть під Россіні, але лібрето надто провокативне!
- Ах, он воно як? Провокативне? А як воно не буде провокативним, коли я не раз працював в такого Віктора Йосиповича, коли будинок культури в моєму селі закрили і перетворили на шинок із шансоном біля церкви. П'ятниця субота - шансон, в неділю вранці - літургія, а після обіду знову шансон із зариганими пиками. Ні, ні, культуру в маси, культура про обивателів зі співчуттям до них!
- Маестро, нашим спонсорам це не сподобається.
- Вашим спонсорам? Яким спонсорам із тими копійчаними подачками, аби тицяти свої бездарних дітей у кожну виставу у вигляді масовки, а й то й на провідні ролі. Ні таким спонсорам і їхнім "талантам". Так як вони спонсорують культуру - таке їм й місце в творах мистецтвах. Всі вони - Віктор Йосипович, всі вони зло - українського працедавця!
- Стоп! Стоп! Стоп! Я розумію, що поєднання опери й вистави виглядає цікавим, але можна значно менше цього марксизму. Панове, ХХІ століття надворі, біткоїнами можна розграбувати всю планету, а ви тут хочете зацікавити глядача боротьбою проти працедавців.
- Але ж працедавці до нас не ходять на вистави.
- Воно так, але ж краще більше націоналізму, геройства, буржуазної погорди і всезнайства. Давайте, більше Дракули в дію...
...
- Коханий, це така цікава вистава.
- Так, люба, зовсім не шкода ні часу, ні грошей.
- Все вірно. Особливо, якщо зважати на те, що ні часу, ні грошей в нашому місті насправді не існує.
- Так, коханий, Вінниця вона така...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

На Великдень до тебе ніхто не приїде. Розділ1

  — Не можна брехати матері! — пролунало в салоні в несподіваній паузі між треками «техно-мінімал» та одночасно при різкому уповільнені оборотів двигуна «Форда Фокуса», коли він намагався пронестись коліщатами над дірявим асфальтом, не витискаючи гальмо в підлогу, аби сіру автівку раптово не занесло на порожній нічній дорозі. Слова одночасно налякали і здивували Павла. Здивування виникло від того, що це їх вимовила Оля, без двох місяців тридцятирічна дизайнерка, яка встигає одночасно працювати в рекламному агентстві, фотостудії і ще викладає основи дизайну в місцевому коледжі. «Дівчинка з трьома роботами» — так кликав її Павло. Дивно, що дизайнерка щось говорить про брехню. Дизайнерка! Павло не вірить дизайнерам, йому здається, що професія цих людей — без розбору упаковувати в гарну обкладинку все підряд, аби тільки око споживачів могло вхопитися за красиву обгортку. Тому й дивно. Особливо тепер, коли вони вже кілька годин в дорозі, а до моря ще їхати і їхати. Мінімум чотири години.

Як використовувати вогнемет

В майстерні назбиралось достатньо пилу, аби присутні дозволили собі ігнорувати сірі відтінки по куткам, на осоннях, на поверхнях шаф, полиць із технічними довідниками, батареях опалення, карнизах і розібраних деталях, які більше не становили жодного інтересу. Настя, коли підводила голову чи просто виходила викурити цигарку, невдоволено морщила чоло, а за мить відволікалась на власну втому і байдужіла до сірого бруду. Нік, він же Микола, який називався Ніком, ставився до пилу більш нігілістично, мовляв, най і далі нашаровується, бо це зрештою майстерня, а не житлове приміщення. Тим більше, Настя настільки засиджувалася за лагодженням і налаштуванням техніки, що почасти палила цигарки просто за робочим столом. Нік за таких випадків дозволяв собі плюватись на підлогу і починав порожні розмови, чого Настя не любила, але терпіла, бо зайвих рук в майстерні більше не було. Поки з-під паяльника вгору здіймались струмки каніфолі, почулось клацання запальнички і Нік здогадався про майбутній супр

хлопчик для биття

  в мене посада хлопчика для биття, інакше я підведу людей довкола себе, інакше вони виваляться на вулиці, стріляючи з рушниць і розмахуючи ножами. чи міг би ти зателефонувати замість мене, чи міг би ти піймати кулю замість мене, прикласти її до вуха і заплющити очі - будь чужим скільки хочеш, скільки хочеш.   тисни на газ, зшивай перехрестя, підпалюй листя, перекривай кисень - мені все пробачили, мені все пробачили, мені страшно, але вдома страшніше.   диктую штрих-код сліпій продавчині, купую пляшки чесно і почасти, прийди сюди знову і най думають: ти чоловік чи жінка, гормональний збій; обличчя впритул до лінолеуму - сниться осінь і пістолети янголів, уся плоть шипить над вогнем, а тепер будь собою і відійди вбік.   тисни на виклик, зшивай лікарів, досить біла кімната щоб удавати жертву, про мене забули, про мене забули - мене виписують, але дома страшніше.   2021